Скачать .docx  

Реферат: Міжнародне перестрахування

Відкритий міжнародний університет розвитку людини

"Україна"

Контрольна робота

з дисципліни: " Міжнародне страхування"

на тему: “Міжнародне перестрахування”

виконала студентка 5-ого курсу

групи ЗМЗЕД-41

спеціальності

”менеджмент ЗЕД"

Викладач: Карпенко С.В.

Київ 2008

Зміст

Вступ

1. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування

2. Перестраховик - надійний партнер страховика

3. Сутність співстрахування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За останні роки ми стали свідками швидкого розвитку страхового ринку України, якому із самого початку перешкоджало багато факторів, зокрема, складність проведення приватизації та “епопея" з трастами, до яких ще додались різні національні проблеми та політичні процеси.

Фактично, він має ті ж проблеми, що і ринки Центральної та Східної Європи, які отримали назву “European emerging markets”.

Проте, страховий ринок України, без сумніву, являє собою важливий ринок, хоча це і не відчувається ще у відповідних показниках. В Україні проживає близько 50 млн. чоловік і вона є великим промисловим центром, де зосереджено цілий ряд галузей важкої промисловості, таких як літакобудування та кораблебудування. Отже, Україна - важливий сусід Європейського Співтовариства.

Позиція представника міжнародного перестраховика: міжнародне перестрахування національних ризиків це необхідний елемент залучення страхового ринку України в міжнародні ринки страхування і перестрахування.

1. Міжнародне перестрахування як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування і перестрахування

Munich Re - перестрахувальне товариство яке відомо багатьом у світі. Воно створено у 1880 році, а вже у 1887 році відкрило своє представництво в Санкт_Петербурзі та у 1890 в Лондоні. Надаючи свої послуги більш, ніж п'ятьом тисячам клієнтів у ста п'ятдесяти країнах, обсяг зібраних перестрахових платежів Munich Re у 2000 році склав 16 млрд. євро. Як свідчить історичні факти, страхові ризики з України перестраховувалися цим товариством ще починаючи з кінця ХІХ-го сторіччя, а з 1991 року Munich Re активно працює і в незалежній Україні, підтримуючи молоді українські страхові компанії. Крім цього, це товариство і безпосередньо директор представництва в Російській Федерації, Україні та Республіки Білорусь д-р Петер Мюллер особисто, надають конструктивну допомогу під час підготовки проектів законодавчих актів, які передбачено Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 роки. Зокрема, проблемні питання впровадження страхування сільськогосподарських та екологічних ризиків, особливості німецького і європейського страхового законодавства та інша допомога, яка надається цим представництвом Munich Re в рамках співробітництва з Лігою страхових організацій України.

Розгляд питань, пов’язаних із залученням страхового ринку України в міжнародні ринки страхування і перестрахування, як і всі питання по страхуванню, повинно виходити з відповіді на те, які функції і задачі страхування та перестрахування є в сучасній економіці.

По-перше: Перед усім задачею страхування має бути відшкодування збитків, понесених у результаті подій, які мають ознаки ймовірності та випадковості настання.

Тим самим, страхування перетворює непередбачені витрати фізичних і юридичних осіб по відшкодуванню збитків та мінімізує їх у фіксовані, заздалегідь визначені і, таким чином, сплановані витрати. Воно звільняє страхувальника, звісно не цілком, від необхідності вилучати значні кошти з обороту для резервування цих суми на випадок пожежі, технічної аварії чи природної катастрофи тощо.

До того ж за допомогою страхового захисту збільшується конкурентоздатність компаній через те, що із страхуванням різко зменшується ризик фінансових втрат, зростає інтерес до інвестування та розробки нових продуктів чи технологій.

Страхування, таким чином, є істотною умовою для забезпечення безперервності виробничого процесу, торгівлі, спокійного особистого життя людини.

По-друге: Страхування забезпечує дуже важливий “побічний ефект" акумуляції капіталу, збираючи премію у тисячі чи мільйонів страхувальників та інвестуючи отриманий капітал.

По-третє: Гарний страховик сплачує “свої" збитки. Але він зацікавлений у тому, щоб “його" збитки і, отже, витрати його страхувальників, були якнайменші. Звідси виникає крім задоволення інтересів страхувальника додатковий економічний інтерес у діяльності страховика, а саме - запобігання і мінімізація збитків.

Таким чином, страховик, виходячи з економічних розумінь, зацікавлений у постійному моніторингу застрахованого ним ризику, у його “поліпшенні". Функцією страховика є також запобігання завдання збитків народному господарству.

До того ж, за допомогою страхування держава звільняється від значної частини своїх зобов'язань по відшкодуванню збитків, що виникли внаслідок природних катаклізмів та техногенних аварій.

Одночасно стає очевидним те, що не всі проблеми можна вирішити за допомогою страхування. Так, наприклад, за допомогою страхування неможливо вирішити структурні проблеми економіки. Це стосується, насамперед, актуальної дискусії на Україні по питанню страхування сільськогосподарських ризиків. Страхування не може собою замінити державу і її функції щодо захисту від технічних та інших ризиків, а також взяти на себе її контрольну функцію.

2. Перестраховик - надійний партнер страховика

По-перше: За допомогою перестрахування зменшується розмір технічного ризику страховика. Беручи на себе визначену частку ризику чи групи ризиків, перестрахувальник виступає для страховика в аналогічній ролі, як і страховик перед страхувальником: розділяючи з ним його відповідальність, перестрахувальник перетворює його непередбачені, перемінні витрати в постійні. Перед більшістю страховиків з ринків, що розвиваються, в умовах спонтанного розвитку попиту, початку роботи з новими ризиками та введення нових видів страхування постає проблема недостатньо збалансованого страхового портфелю.

Перестрахувальник, у свою чергу, розширює можливості страховика по вирівнюванню ризиків у просторі та у часі, оскільки він приймає на себе ризики різних страховиків. Таке вирівнювання ризиків можливе, лише за умови, що вони розподілені по всьому світу (це стосується, зокрема, природних ризиків).

При цьому, мова йде про “створення максимально великого портфелю ризиків, де за допомогою закону великих чисел і максимально широкого географічного розподілу ризиків стає можливим забезпечення перестрахувальним захистом не тільки окремих великих ризиків, а й особливо кумулятивних ризиків, які виникають, наприклад, у зв'язку з природними катастрофами”.

По-друге: Більшості страховиків не завжди вистачає власних коштів для покриття великих чи масових ризиків, тому перестраховик допомагає страховику збільшити ємкість, тобто можливість по прийняттю ризиків на страхування. Тут може допомогти перестраховик, який на договірній основі за частину страхової премії бере на себе найчастіше дуже значну частину відповідальності страховика за договором страхування.

Дуже часто вказують на недостатню капіталізацію українських страхових компаній, що є однією з важливих причин того, що на Україні застраховано так мало ризиків. Той факт, що власний капітал українських страхових компаній на сьогоднішній день складає в середньому $ 400 тис., підкреслює необхідність цих компаній у перестрахувальному захисті.

Наявність перестрахувального захисту, однак, ні в якій мірі не є ознакою слабких у фінансовому відношенні страхових компаній чи ринків. Великі компанії, що у стані самостійно нести дуже великі ризики, теж отримують перестрахувальний захист. Розвинуті ринки вимагають наявності перестрахувальних програм.

Рішення про те, в якому обсязі і по якому виду страхування української чи будь-якої іншої страхової компанії варто придбати перестрахувальний захист, завжди є, в першу чергу, питанням про найбільш оптимальне використання капіталу.

По-третє: Перестраховик надає страховику послуги і свої ноу-хау. Як правило, він (перестраховик - прим. ред.) має особливі знання про страхові продукти та ринки: може співставити їх як між собою так і в міжнародному масштабі, а також проаналізувати результати роботи окремих страховиків. Перестраховик розробляє спеціальні ноу-хау, які необхідні конкретному страховику. При цьому залучення страховиком до своєї роботи власного відповідного фахівця є економічно не виправдано та обтяжливо.

Перестрахування, по своїй суті, являє собою діяльність у міжнародному масштабі. Вирівнювання ризиків відбувається в глобальному аспекті, міжнародний перестраховик збирає для цього капітал (перестрахувальні премії) з усіх куточків світу і надає свої перестрахові послуги і ноу-хау страховикам з усього світу.

Тут час від часу виникає потреба у створенні державного перестраховика: можна навіть сказати, що практично всі експерименти по створенню національного державного перестраховика і введення обов'язкового перестрахування в даній компанії є негативним рішенням для як для страховиків, так і для всього ринку страхування. До того ж, для створення такого перестраховика необхідне залучення значних державних коштів, яких і так завжди обмаль.

Тому національне перестрахування, державне чи часткове, завжди є тимчасовим виключенням з правил. Взагалі воно саме по собі є протиріччям, оскільки перестраховик, що хоче досягти успішних результатів, не може не поширювати свою діяльність за рамки своєї держави.

Тут можна навести приклад деяких російських перестрахувальних компаній, які відразу після свого створення вимагали захисту російського ринку перестрахування від іноземців, а сьогодні, вже самі переконують українських страховиків у необхідності перестрахування за кордоном, в т. ч. і у Росії.

Співстрахування чи бізнес на принципах взаємності, який у багатьох країнах, які відносяться до emerging markets, все ще досить поширене, у майбутньому втратить своє значення. Через кумуляцію ризиків воно являє собою небезпеку для платоспроможності страхових компаній, що вже сьогодні підтверджується фактом невиконання багатьох таких зобов'язань. Це стає очевидним у міру збільшення щільності страхування, погіршення коефіцієнтів збитковості та посилення конкуренції.

Для українських страхових компаній придбання закордонного перестрахувального захисту є неминучою необхідністю.

При реальному перестрахуванні за кордоном мова, таким чином, йде не про “незаконний чи непотрібний відтік фінансових ресурсів України”, а про придбання перестрахувального захисту та інших послуг. Головне, що необхідно виділити є, що разом із перестраховою премією експортується і сам ризик. Тому мова йде про те, щоб “знайти в рамках усього світу страховий захист від таких ризиків, для покриття яких у національних страховиків бракує ємкості".

Розмір премії, переданої в перестрахування, спочатку повинен визначити сам страховик, виходячи з розміру та обсягу своїх зобов'язань перед страхувальником, можливостей придбання перестрахувального захисту та його вартості. Обмеження передачі ризиків у перестрахування за рубіж як, наприклад, в Україні, де страховикам пропонується розміщати не менш 90% страхових резервів на території України, створює великі проблеми.

Ціна перестрахувального захисту визначається, у першу чергу, виходячи зі статистично розрахованої ціни страхування визначеного ризику, а також виходячи з розміру витрат перестраховика. Тут діє закон попиту та пропозиції. Як ніякий страховик не буде купувати перестрахувальний захист за завищеними цінами в довгостроковому аспекті, так і ніякий перестраховик не зможе довгий час пропонувати свої послуги за заниженою ціною.

Для того, щоб страховик у повному обсязі зміг виконати свої страхові зобов’язання, перестраховик повинен мати вільний доступ на національні страхові ринки.

Тут, на щастя, з часом у світі одержав визнання принцип свободи перестрахування, який з огляду на міжнародний характер перестрахувального бізнесу, закріплює свободу перестраховика і його цедента у відношенні вибору:

+ партнера по перестрахуванню + виду, обсягів і змісту їх договірних перестрахувальних відносин (тут мається на увазі те, що держава не повинна вказувати страховику і перестраховику будь-які конкретно застереження, тарифи і таке інше, які повинні міститися в договорі перестрахування)

Сторони договору перестрахування повинні мати якнайбільше свободи при здійсненні перестрахувальних трансакцій у відношенні:

+ платежів (перерахування премій і відшкодувань), а також при + розміщенні їх капіталу, у тому числі за кордоном.

Визнання вільної і безперешкодної діяльності іноземних перестраховиків є необхідною складовою розвитку міжнародної економіки. Тут треба згадати про такі процеси і явища, як глобалізація, ОЕСР та вступ у ВТО.

Тому, можна зробити висновок, що перестрахування істотно відрізняється від страхування. Перестрахування має і свій власний статус у світовій правовій практиці.

На так званих emerging markets регулярно вводяться різноманітні обмеження. Більшість з них виникають з політико-економічних розумінь (протекціонізм). Однак, у їхній основі може знаходитись розуміння наглядово-правового характеру: як забезпечити виконання перестраховиком своїх зобов'язань, що випливають з договору перестрахування. Тут випливає висновок, що виконання своїх зобов'язань може кращим чином забезпечити тільки такий перестраховик, який має необхідні показники надійності (“security” - широко розповсюджене поняття англійською мовою).

У відношенні оподатковування перестрахувальних операцій: на деяких emerging markets існують загальні розпорядження чи навіть спеціальні документи, що регулюють оподатковування перестрахувальної премії чи “фіктивно розрахованого прибутку".

Тут часто існує нерозуміння того, що “перестраховики в іноземній державі не одержують оподатковувані доходи чи прибуток, джерело яких знаходиться в цій країні. Якщо вони одержують від цих доходів прибуток, то він виникає за місцем перебування перестраховика і там обкладається податком”.

Найчастіше (Україна - не виключення) податком обкладається перестрахувальна комісія, що перестраховик платить страховику. Комісія - це насамперед відшкодування витрат, які страховик мав раніше.

Повернення переплаченої премії по перестрахуванню також не слід заново обкладати податком.

3. Сутність співстрахування

Співстрахування - це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.

Різниця між співстрахуванням і перестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяється відповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні вся відповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком-цедентом, який, у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншого страховика або професійного перестраховика. Страхувальник може й не знати про наявність договору на перестрахування.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

Інколи співстрахування розглядають як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.

Співстрахуванню і перестрахуванню належить велика роль у збалансуванні страхового портфеля, забезпеченні фінансової стабільності та рентабельності страхових операцій. Поділ відповідальності між страховиками і перестраховиками сприяє підвищенню ємності національного страхового ринку; через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки.

Висновки

Основний зміст інституту перестрахування полягає насамперед у забезпеченні найоптимальнішого використання капіталу.

В Україні операції міжнародного перестрахування здійснюють переважно страхові компанії. Наразі тільки дві перестрахувальні компанії, "Скіф Ре" (м. Київ) та "Українська перестрахувальна компанія" (м. Львів), виступають як професійні перестраховики. Така ситуація пояснюється тим, що чинне страхове законодавство нашої країни не відокремлює перестраховиків як суб'єктів страхового ринку від звичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, що пред'являються до компаній, які займаються власне перестраховою діяльністю, значно вищі, адже перестрахування пов'язане зі страховим захистом досить великих ризиків.

В Україні ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з перестрахування здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування". Це положення регламентує порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, але не врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині країни. I, незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування у галузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства щодо цедування прийнятих українськими страховиками ризиків, вартість яких не може бути покрита самотужки. Законодавче забезпечення перестрахування покликане, з одного боку, підняти довіру до інституту страхування, а з іншого - стимулювати наші капітали обслуговувати національну економіку.

Без міжнародного перестрахування український ринок може розвиватися лише дуже повільними темпами, а українські страховики можуть лише в обмеженому масштабі виконувати функцію захисту національної економіки і її суб'єктів.

Тому стає очевидним, що все, що перешкоджає українським страховикам отримувати ефективний перестрахувальний захист та пов'язані з ним послуги робить їх занадто дорогими і в кінцевому рахунку завдає шкоди не тільки самим українським страховикам, а тим самим і розвитку української економіки в цілому.

Список використаної літератури

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування"

2. Александрова М.М. Страхування: Навчальний посібник. - ЦУЛ, 2002

3. Гвозденко А.А. Основы страхования: Ученик. - М: Финансы и статистика, 1998

4. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998

5. Машина Н.І. Мiжнародне страхування. Навчальний посiбник. - К. 2008

6. Постінікова І. Перестрахування. // Ж-л "Страхова справа". - 2001. - № 4 (4)