Скачать .docx  

Реферат: Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і

Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і Молочна» поблизу міст Никополь, Орджонікідзе, Марганець і Запоріжжя.

На заході і північно-західній природній межі Никопольського родовища є заплава р.Базавлук і її ліва притока р.Солена. На півночі і сході межа проходить по лінії сіл Шолохове, Біле, Анастатьївка, і на півдні - обкреслюється лінією Каховського водосховища.

Клімат

Клімат Дніпропетровської області - помірно-континентальний. Континентальність клімату збільшується з північно- західного на південний схід і значно коливається величиною добової і річної температури повітря, річних погодних умов.

В цілому клімат області характеризується як жарке літо і відносно холодна зима.

Середні багаторічні дані температури повітря по Никопольськой метеостанції приведені в таблиці 1.

Найхолоднішим місяцем є січень, середньомісячна температура повітря якого рівна -4С°,а найжаркішим - липень.

Тривалість вегетаційного періоду з температурою 10С° тепла складає 165-175 днів, а сума ефективних температур за цей період – 3100-3200С

На початку і в кінці теплового періоду спостерігаються заморозки. Початок осінніх заморозків відмічений в кінці жовтня, а кінець весняних заморозків доводиться на початок травня. В цілому слід зазначити нестійкість температурного режиму області.

Середньорічна кількість опадів в окремі роки по Никопольській метеостанції складає 450-600 мм, дані таблиці 2.


Таблиця I . БАГАТОРІЧНА С Е РЕД НЬОМІСЯЧНА ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ,

ЗА РОКИ КОЛИ ПРОВОДИЛИСЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

РІК М І С Я Ц І Середне за рік
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1994 1,1 -4,0 1,9 11,5 15,1 18,3 23,1 21,6 20,8 11,4 1,7 -3,2 9,9
1995 -2,3 -2,4 4,3 9,5 15,4 22,4 22,8 20,6 16,1 9,7 1,8 -3,8 9,9
1996 -6,8 -4,6 -0,7 9,5 19,6 20,4 23,4 21,2 13,8 9,3 4,9 -2,5 9,0
1997 -7,0 -3,1 2,1 7,5 12,4 20,9 21,8 19,9 13,0 8,5 4,2 -1,8 8,7
Багаторічна -3,7 -2,9 1,9 10,6 16,4 20,0 21,9 21,1 15,9 9,4 3,3 -0,6 9,4

Таблиця 2. КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ ЗА КОЖЕН МІСЯЦЬ, ММ

РІК М І С Я Ц І За рік
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1994 14,2 9,4 30,6 70,8 38,7 31,6 0,00 29,5 1,2 18,6 24,5 49,6 318,7
1995 36,2 35,4 44,7 82,9 45,8 74,4 40,3 17,8 99,0 28,7 98,9 45,4 649,5
1996 27,6 46,4 13,5 64,4 28,4 39,2 0,00 69,1 111,4 29,1 21,2 40,2 490,5
1997 14,0 30,2 45,9 64,4 19,7 46,9 88,8 122,7 25,3 44,1 52,9 86,3 641,2
Багаторічна 38,9 34,3 28,6 37,4 42,9 48,6 45,1 42,5 28,49 30,7 38,6 40,6 456,6

Близько 2/3 із загальної кількості випавших опадів випадає в теплий період року. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому місяці, а найбільше - в липні. У літній період осідання часто бувають у вигляді злив. У вигляді снігу випадає приблизно 20% річних опадів, а в 50% зим сніговий покров відсутній.

Відносна вологість повітря в період з травня по вересень рівна 40%. У засушливі роки вона знижується до 20-30 %ч а у вологі підвищується до 60-70 %. Такіколивання звичайно спостерігаються раз в 20 років.

Всі приведені дані свідчать про те, що кліматичні умови області сприятливі для обробітку плодових культур.

Рельєф

Рельєф Дніпропетровської області має хвилясту степову рівнину.

На правобережжя Дніпра в межах області розташовується південно-східна частина Придніпровської піднесеності. Поверхня її горбиста. Вододіли неширокі, деякі з них мають валообразну форму, і нші вирощені куполоподібними піднесеностями. Річкові долини вузькі і симетричні. Крутизна їх схилів досягає значної величини. Окремими острівцями зустрічаються річкові тераси. Схили вододілів і долин розділені ярами. Валяння Придніпровської піднесеності характеризуються невеликими вододілами і крутими схилами /9-18°/, порізані ярами.

На півдні Придніпровська піднесеність поступово переходить в Причорноморську низовину. Поверхня її нахилена на південь. Для Причорноморської низовини характерні плоскі вододіли, неглибокі річкові долини і слабкий розвиток ярів і балок. Балки короткі і неглибокі. Крутизна їх схилів коливається від 3 до 5°,

На лівобережжі Дніпра до м.Дніпропетровська заходить Придніпровська низовина. Поверхність її слабо розчленована. У долинах річок Орелі, Самари, Дніпра, Вовчої одержали розвиток тераси.

До Придніпровської низовини зі сходу примикає Орельско-Самарська вододільна рівнина, яка поступово переходить в Донецький кряж.

На півдні лівобережжя знаходиться північно-західна частина Приазовської піднесеності.

Таким чином, Дніпропетровська область є стик різних геоморфологічних районів. Основними формами її рельєфу є річкові домни і вододільні рівнини, балки, яри, блюдця і ін.

Рослинність

Дніпропетровська область розміщена в двох підзонах степу: разнотравно-типчаково-ковилистої, яка займає лівобережжя, і типчаково-ковилистої на крайньому південному заході.

У зв'язку з великою розораністю разнотравно-ковилісто-тіпчаковая рослинність залишилася на схилах балок, біля перелісків і на деяких ділянках вододілів, де грунти малопридатні під орні землі.

Найхарактернішими представниками разнотравно-ковилісто-тіпчакової підзони степу є: горицвіт весняний, земляний горіх, подорожник, гадючник, піон тонколістний, суниця зелена, волошки і ін.

Підзону ковилісто-тіпчакової степу представляють: тіпчак, тонконог, стоколос, пирій, степові тюльпани, зірочки.

У заплавах річок Самара, Вовчих і інших річок зустрічаються: подорожник солончаковий, полин, тіпчаки, содник.

Ліси на території області складаються з дуба, липи, в'яза, верби, клена, вільхи, сосни, акації, ясена і інших. Вони ростуть уздовж річок, на схилах річкових долин, балок і займають майже 3,5 % всієї площі області.

Грунтообразуючі породи

Грунтообразуючі породи представлені чвертковими відкладеннями, з яких переважаючими є лісс і ліссовидні)суглинки. Вони займають, окрім вододілів, схили балок. У окремих місцях на денну поверхню змитих частин схилів виходить червоно-бура глина. На вододілі механічний склад в більшості випадків є важкосуглинистим і легкоглинистим. У напрямку до Дніпра спостерігається поступовий перехід до суглинного, а іноді легкосуглинисто - механічному складу. Таким чином, грунтообразуючі породи на території області цілком відповідають вимогам, які пред'являють до них плодові культури.

Грунтовий покрів.

На території Дніпропетровської області найпоширенішими грунтовими видами виявилися: звичайні і південі чорноземи, лугові, лугово-черноземні солонцеваті, лугово-черноземні, лугово-болотяні, болотяні, черноземно-лугові, засолені, солонцеваті, а також дернові грунти, солонці, солончаки і ін.

Чорноземи займають 84,9 % загальної площі обстежених земель. Типовим і найпоширенішим є чорнозем звичайний середньоміцний малогумусний. Він займає найбільш вирівняні вододіли і їх пологі схили в центральній частині області. Вміст валового гумусу у верхній частині горизонту /Н/ рівний 4,5 %. У нижній частині грунтового профіля на глибині 70-80см.його зміст зменшується до 1 %. Потужність гумусного горизонту /НР/ - 20-25 см. Другий перехідний горизонт на глибині 75-85 см переходить в грунтообразуючу породу. Скипання від дії розчину 10% НС відбувається на глибині 50-60 см. Грунтовий поглинаючий комплекс чорноземів звичайних насичений головним чином кальцієм і магнієм. Ступінь насиченості цих грунтів ними досягає 87-96 %. Сума поглинених підстав коливається в межах 20-40 м/экв на 100 г. грунта. Місткість поглинання звичайних чорноземів збільшується з тим, що обважнює механічного складу і підвищенням кількості валового гумусу.

Звичайний чорнозем володіє важкосуглинистим і легкоглинистим механічним складом. Він має порівняно хороші водно-фізичні властивості, відрізняється високими запасами живильних речовин. Проте значна частина їх знаходиться в малодоступному для рослин стані. У шарі 0-40 см звичайного малогумусноговажкосуглинистого чорнозему на 1 га знаходиться в середньому 1500 кг азоту,7500кг фосфору, понад 100 000 кг калія. Зміст легкогидролізуємого азоту рівний 300 кг/га, фосфору, розчинного у воді 10-15 кг/га, а розчинного в соляній кислоті - близько 1000 кг/га.

Гранулометричний склад чорноземів Дніпропетровської області характеризується значною однорідністю. Основна частина цих грунтів має важкосуглинистий і легкоглинистий механічний склад, який тільки поблизу річок стає средне- і легкосуглинистим.

Проведене обстеження грунтів показало, що в межах Дніпропетровської області значна частина грунтового покриву схильна до ерозії. 39 % земельної площі, або 36 % орних угідь, складають еродовані або змиті грунти. Вони утворилися на схилах, що мають поверхневий стік. На формування змитих грунтів надають вплив крутизна, форма, протяжність і експозиція схилів, а також характер їх використовування.

Залежно від інтенсивності ерозійних процесів розрізняють слабо-, средне- і сильнозмиті чорноземи.

Слабосмиті чорноземи займають 30 % площі ріллі області. Вони залягають на схилах крутизною до 5° і характеризуються укороченим на 5-15 см горизонтом Н. Загальна потужність гумусованих горизонтів рівна 63 см.

Средньозмиті горизонти займають більщ круті схили. Для них характерним є змитість гумусного горизонту Н більш ніж на половину або повністю.

Для сильнозмитих грунтів характерна повна змитість всього гумусного і частково перехідного горизонту. Потужність горизонту НР, витікаючого на поверхню, стає менше 33-30 см. Сильнозмиті грунти залягають звичайно на крутих схилах.

В результаті втрати верхньої, найродючішої частини профілю, у змитих в порівнянні з повнопрофільними грунтами зменшуються запаси валового гумусу і живильних речовин, знижується місткість поглинання і погіршуються водно-повітряні властивості. Так, кількість валового гумусу у слабозмитих чорноземів на 0,5-1 %% у средньозмитих чорноземів на 1,5-2 %9 у сильнозмитих - на 2-3 % менше, ніж у незмитих.

В межах Дніпропетровської області грунтовий покрив виявився різноманітним /близько 277 грунтових разностей/.

На закінчення слід зазначити, що природні умови Дніпропетровської області відповідають біологічним властивостям і цілком придатні для обробітку основних плодових і ягідних культур. Обмежним чинником виступають опади, кількість яких недостатньо для розкриття потенційних можливостей плодових рослин. При потребі 800-1000 мм річна сума опадів коливається від 318 до 649 мм.

Екологія і рекультивація.

Порушення грунтового покриву може відбуватися при різнихобставинах. Бурний розвиток виробничих сил супроводжується зростаючою мобілізацією природних ресурсів і, зокрема, викопної сировини.

Найбільші втрати земельного фонду пов′язане з горно добувноюі горнопереробною промисловістю. У зв'язку з цим рекультивація земель переростає у велику державну економіко-екологічну проблему. Особливо зростає значення рекультивації земель в степовій зоні України, в якій знаходяться самі богаті родючі грунти - чорноземи.

У ДГАУ дослідження по сільськогосподарській рекультивації порушених земель початі в 1962 році і продовжуються по теперішній час. Для проведення комплексних досліджень і найбистрішого введення наукових розробок, враховуючи різноманітність порушень земельного фонду, на основних об′єктах гірничодобувної промислдовості були створені експерементальні поля з різними варіантами рекультивованих земель, на яких іспитують польові, плодові і ягодні культури.

Досвідчені поля площею 45 га були створені на базі Орджонікідзівського горнопереробного комбінату /Нікопольський марганцево-рудний басейн/.

Карєрні розробки руйнують природну рослинність, грунтовий покрів, знижує рівень грунтових вод. Зняття надґрунтової товщі і хаотичне її нагромадження у відвалах сприяє посиленню водної і вітрової ерозій, а також привертає довиникнення неблагоприятних санитарно-гігієничих умов для населення. Тому в даний час вживаються всі необхідні заходи з ціллю максимального запобігання негативного вплива відкритих розробок корисної копалини на природну зроду.

Порушені землі є своєрідними відходами виробництва, що надають негативну дію на природу. Першочерговою задачею рекультивації є розробка і відсипання розкритих надрудних товщ в порядку, який є найбільш наближеним до природного, а також створення зручного для сільськогосподарського використовування.

Порушені землі можна використовувать для різних цілей. На них можна створювати лісові угіддя, рекреаційні зони, здійснювати цивільне і промислове будівництво. В даний час питання здобичі марганцевої руди Орджоникідзевськім ГОКом розробляються в тісному зв'язку з питаннями відновлення порушених земель до стану, придатного для сільськогосподарського використовування.Критерієм оцінки якості відновлених земель є їх родючість, ступінь його відповідності родючості непорушених зональних грунтів.

Оскільки не вся порушена площа може бути відновлена для подальшого вирощювання інтенсивних сільськогосподарських культур, а лише 80 %, створюється можливість відсипати чорноземну масу товщим шаром, який складатиме 50-60 смякщо знімається 30-40 см.