Похожие рефераты Скачать .docx  

Дипломная работа: Благоустрій та озеленення території мотелю "Меркурій" у м. Жидачеві

Міністерство освіти та науки України

Національний лісотехнічний університет України

Спеціальність 7.130402 Кафедра ЛА, СПГ та урбоекології

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

на тему:

БЛАГОУСТРІЙ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ “МЕРКУРІЙ” У М. ЖИДАЧЕВІ

Виконала студ. групи СПГ-61 ____________ Тижбір І. П.

(підпис)

Керівник проекту ______________________ доц. Геник Я. В.

(підпис)

Консультанти:

Економіка _____________________________ доц. Сенько Є. І.

(підпис)

Охорона праці __________________________ доц. Книш Ю. В.

(підпис)

Завідувач кафедрою _____________________ проф. Кучерявий В. П.

(підпис)

Львів – 2007


Національний лісотехнічний університет України

Факультет лісогосподарський кафедра ЛА, СПГ та урбоекології

Спеціальність 7.130402 Садово-паркове господарство

“ Затверджую „

Зав. Кафедрою

___________________

„_____”_______2007 р.

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

студентові Тижбір І. П.

1. Тема проекту: Благоустрій та озеленення території мотелю “Меркурій” у м. Жидачеві

2. Термін здачі студентом закінченого проекту_________________________

3. Вихідні дані до проекту ___________________________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки _____________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов´язкових креслень)_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________

6. Консультанти по проекту, із зазначенням розділів проекту, що їх стосується

Розділ Консультант Підпис, дата
Завдання видав Завдання прийняв
Економіка Проф. Сенько Є. І.
Охорона праці Доц. Книш Ю. В.

7. Дата видачі завдання ___________________________

Керівник _____________________________________

(підпис)

Завдання прийняв до виконання__________________

(підпис)

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

п/п

Назва етапів дипломного проекту

Термін

виконання

етапів

Примітка

1 Розділ 1
2 Розділ 2
3 Розділ 3
4 Розділ 4
5 Розділ 5
6 Розділ 6
7 Оформлення пояснювальної записки
8 Графічне оформлення дипломного проекту

Студент-дипломник____________________

(підпис)

Керівник проекту _____________________

(підпис)

АНОТАЦІЯ

Тижбір І. П. Благоустрій та озеленення території мотелю “Меркурій” у м. Жидачеві. – Рукопис.

Дипломний проект зі спеціальності 7.130402. – Садово-паркове господарство. – Національний лісотехнічний університет України, Львів, 2007.

Метою дипломної роботи є розробка проекту благоустрою та озеленення території мотелю для підвищення естетичності, декоративності та функціональності даної території.

Для досягнення зазначеної мети проведено дослідження природних умов району, аналіз існуючочго стану насаджень та благоустрою даної території, розроблено проект озеленення та благоустрою, агротехніку створення зелених насаджень і догляд за ними. А також розраховано економічне обгрунтування реалізації проекту та наведено заходи з охорони праці.

Кваліфікаційна робота складається з пояснювальної записки та графічного матеріалу, що включає карти, плани, рисунки, фотографії тощо. Ілюстративний матеріал представлений на восьми листах креслярського паперу формату А1.

Ключові слова : зелені насадження, об´єкт озеленення, благоустрій території.

ВСТУП

Сьогодні, з розвитком міст і селищ, приватних садиб, дуже активно пішли процеси озеленення, ландшафтного проектування.

У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування населених місць. Воно має величезне значення в житті людини та певним чином впливає на навколишнє середовище.

Зелені насадження є основними елементами художнього оздоблення населених пунктів. Об'єктом озеленення називається земельна ділянка, на якій складові ландшафту (рельєф, водоймища, рослини) і будівельні споруди взаємозв'язані і призначені для відпочинку на відкритому повітрі. Естетичне і емоційне значення зелених насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.

Питання благоустрою і озеленення є особливо актуальним для готельного бізнесу. Сучасне готельне підприємство надає споживачам не тільки послуги проживання й харчування, але й широкий спектр послуг транспорту, зв'язку, розваг, екскурсійне обслуговування, медичні, спортивні послуги, послуги салонів краси тощо. Зелені насадження надають індивідуальні, своєрідні риси, роблять перебування в готелі більш комфортним для клієнтів. А чим вища культура і якість обслуговування гостей, - тим вищий імідж готелю, тим привабливішим є готельне підприємство для клієнтів, а це, в свою чергу, забезпечує готелю конкурентні переваги, позитивно відібиваючись на результатах фінансово-господарської діяльності й збільшенню показників прибутковості на вкладений капітал.

Метою дипломної роботи є розробка проекту благоустрою та озеленення території мотелю Меркурій у місті Жидачеві для підвищення естетичності, декоративності та функціональності даної території.

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................ст. 7

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД .............................................................ст. 8

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТ БЛАГОУСТРОЮ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ “МЕРКУРІЙ” У М. ЖИДАЧЕВІ.................................................ст. 20

2.1 Розташування об’єкту досліджень...........................................................ст. 20

2.2 Характеристика району досліджень........................................................ ст. 21

2.2.3. Загальна характеристика.......................................................................ст. 21

2.2.2. Природно-кліматичні умови.................................................................ст. 22

2.2.3. Зелені насадження..................................................................................ст. 26

2.2.4. Екологічна ситуація району..................................................................ст. 28

2.2.5. Соціально-економічна характеристика району...................................ст. 31

2.2.6. Характеристика відділу містобудування та архітектури Жидачівської райдержадміністрації.......................................................................................ст. 33

2.3 Програма та методика робіт......................................................................ст. 36

2.4 Характеристика об’єкту досліджень........................................................ст. 37

2.5 Результати проведених досліджень........................................................ ст. 38

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ......................................................................ст. 40

3.1 Аналіз результатів дослідження...............................................................ст. 40

3.2 Напрямки та шляхи вдосконалення досліджуваного об’єкту...............ст. 41

РОЗДІЛ 4. АГРОТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ’ЄКТУ.................................................................................ст. 51

4.1 Агротехніка створення садово-паркових насаджень..............................ст. 51

4.1.1 Посадка дерев і чагарників ...................................................................ст. 51

4.1.2 Влаштування газонів..............................................................................ст. 52

4.1.3 Створення альпінарію............................................................................ст. 54

4.2 Агротехніка догляду за садово-парковим об´єктом...............................ст. 55

4.2.1 Догляд за деревами і чагарниками........................................................ст. 55

4.2.2 Догляд за живоплотами..........................................................................ст. 60

4.2.3 Догляд за виткими рослинами..............................................................ст. 60
4.2.4 Утримання квітників...............................................................................ст. 61

4.2.5 Догляд за газонами.................................................................................ст. 64

4.2.6 Догляд за елементами благоустрою......................................................ст. 65

4.3. Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб................................ст. 66

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА.........................................................ст. 67

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ.......................................................................ст. 91

6.1 Організація безпеки праці для попередження виробничого травматизму......................................................................................................ст. 92

6.2 Виробнича санітарія та гігієна праці........................................................ст. 94

6.3 Пожежна безпека.......................................................................................ст. 96

ВИСНОВКИ.....................................................................................................ст. 98

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.........................ст. 99


РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

Ландшафтний дизайн – це мистецтво організації навколишнього середо-вища. Розробка плану облаштування – ландшафтне проектування – це перший етап цілого комплексу робіт, підсумком якого стане втілення готового проекту.

Ландшафтному проектуванню приділяється особлива увага, оскільки воно допомагає професійно спроектувати затишні місця відпочинку й правильно розташувати рослини, штучні водойми, доріжки й багато інших елементів ландшафтного дизайну.

Ландшафтне проектування ділиться на кілька етапів: передпроектна стадія, ескізне проектування й робочий проект.

На перед проектній стадії взаємодії дизайнер з'ясовує смаки й переваги замовника, потім визначається необхідний об’єм робіт і приблизна вартість усього проекту. Далі починається стадія ескізного проектування, що включає в себе детальну зйомку ділянки із прив'язкою до існуючих будинків, дерев й інших об'єктів. Оцінюється приґрунтовий рослинний покрив. Проведення агрохімічного аналізу дозволяє з'ясувати ступінь насиченості ґрунту мінераль-ними й органічними речовинами, визначити рівень кислотності. Це дуже важливі фактори, якими не можна зневажати при виборі посадкового матеріалу. Потім складається кошторис, виготовляються робочі креслення, ескізи. Після затвердження ескізного проекту й відповідного йому бюджету наступає черга робочого проектування, вона містить у собі:

Дендрологічний план c асортиментною відомістю – на цей план наносяться будинок, границі ділянки, крони дерев, контури квітників. Рослини підпи-суються або проставляються умовні літерні позначення порід, і номер у вигляді дробу. Чисельник указує відповідний номер в асортиментній відомості, а знаменник кількість таких рослин у групі.

Розбивочне креслення – на ньому наносяться всі дорожні покриття, підпірні стінки, альтанки, навіси, водойми, струмки й інші спорудження. Здійснюється прив'язка до існуючих будівель, огородження. На поля виносяться необхідні розрізи передбачуваних споруджень. Таке креслення може виконуватися по методу базисних ліній або квадратів.

Посадкове креслення – на кресленні наносяться тільки будинок, огородження, інші об'єкти, до яких буде здійснюватися прив'язка, корита квітників, посадкові ями для дерев і чагарників. На такому плані існуючі насадження не вказуються або при необхідності виділяються іншим кольором.

Генеральний план – основне креслення, виконаний на підставі затвердженого ескізу, але більш ретельно пророблений. На ньому зображені границі ділянки, будови й архітектурні спорудження, що існують і проектуючі рослини, доріжки, площадки й інші елементи ландшафтного дизайну. На поля генерального плану виносяться умовні позначки, вказується масштаб і сторони світу. Інші креслення виконуються на підставі генерального плану.

Не можна забувати, що проект - завжди індивідуальний і в процесі підготовки можуть виконуватися додаткові роботи:

- план вертикального планування майданчиків;

- схема автоматичного поливу;

- схема декоративного освітлення;

- план поверхневого, глибинного водовідведення;

- розробка окремих елементів території (квітники, альпінарії, міксбордери);

- малі архітектурні форми (розрізи, вузли);

- комп'ютерна візуалізація перспективи об'єкта (3-D зображення);

- зображення об'єкта у відео форматі.

Остаточна стадія даного етапу робіт - це підготовка до реалізації проекту:

- узгодження всіх креслень і матеріалів (асортименту рослин, тип покриттів мощення, освітлювального й електроустаткування) із замовником для проведення відповідних робіт;

- узгодження календарного плану виконання робіт;

- узгодження графіка фінансування.

Дуже відповідальним є вибір стилю майбутніх зелених насаджень. При цьому потрібно досягти єдності, гармонії будівлі та концепції всієї ділянки. Стилістика фасаду залежить від смаку господарів та їхніх можливостей. Але в будь-якому випадку не слід забувати про оточуючі будівлі та особливості існуючого природного ландшафту.

Важливо пам'ятати, що проект потрібен як замовнику, так і виконавцям робіт з подальшого благоустрою. Власник ділянки отримує повне уявлення про те, як буде виглядати територія після усього комплексу робіт. Якість цих робіт та час, затрачений на їх виконання, в значній мірі залежить саме від проекту. Для спеціалістів та робочих це основний документ, що регламентує характер, об'єм, послідовність та терміни виконання ландшафтних робіт.

Такі елементи ландшафту, як стіни, доріжки, огорожі, альтанки й багато іншого, забезпечують оформлення саду в певному стилі, вони є його основою, кістяком. Однак, без живих складових – рослин ландшафт не буде мати характерного виду. На основі того самого плану ділянки дизайнери створюють зовсім несхожі композиції, тому що використають різні рослини в озелененні земельної ділянки. Одним із секретів успішного озеленення є правильний вибір рослин, що відповідають конкретним кліматичним й екологічним умовам, а також ландшафту. Вони завжди будуть краще розвиватися, якщо їх помістити в підходящі умови, максимально наближені до природного середовища їхнього перебування. Розташування ділянки, від якого залежать особливості його оформлення, змінити не можна, однак завжди можна підібрати такі рослини, які зможуть його прикрасити. Зовнішній вигляд садової композиції визначається головним чином саме правильним вибором зелених елементів ландшафту. Це питання варто продумати у всіх деталях до того, як приступати до озеленення, що дозволить заощадити засоби й час.

Посадка рослин може бути різних видів: алейні і рядові посадки з рослин з розлогою натуральною кроною, а також дерев, кронам яких стрижкою надається строга геометрична форма; групові посадки, де поряд з деревами висаджуються чагарники і трав’яні рослини; одиночні посадки дерев і чагарників різної форми; групові посадки трав’янистих рослин; посадка в’юнких рослин. Підбір і розташування рослин нерозривно пов’язані з об’ємними рішеннями архітектурних та декоративних споруд. Використання цих прийомів у різноманітних поєднаннях дає величезну кількість конкретних архітектурно-композиційних рішень.

Робота з живим матеріалом ставить перед озеленювачами задачу передбачити фактор росту рослин, щоб і через п'ять, і через десять, і через сорок років запроектований об’єкт виглядав привабливо і не перенасичено.

Квітники беззаперечно є одним з головних засобів декоративного оформлення саду. Квіти та квітники додають особливої привабливості об´єкту. Вони повинні бути підпорядковані єдиному художньому задуму і пов’язані з характером планування ділянки, розташуванням груп дерев та чагарників. Квіткове оформлення кожної ділянки повинно бути декоративним і справляти цілісне враження за весь вегетаційний період – з ранньої весни до пізньої осені. Це досягається такою організацією посадок багатолітників у квітниках і змішаних групах, при якій замість відцвілих рослин поруч зацвітають інші, причому переважаюче забарвлення в різних місцях ділянки змінюється упродовж року. Велике значення при складанні асортименту рослин мають їх декоративні якості: загальний вигляд, висота, форма, забарвлення суцвіть та листя, рясність і період цвітіння тощо. Підбирати і розміщувати рослини треба так, щоб декоративні якості кожної з них були виявлені якнайкраще. Підбір забарвлення рослин повинен забезпечити виявлення і гармонійне поєднання деталей квітника при більш чіткому виділенні головних його елементів. Лише у рідких випадках квітковий масив являє собою однорідну за кольором поверхню.

Кам'янистий сад – особливий вид квітника, оригінальний прийом садового дизайну, що дозволяє імітувати гірський ландшафт. Більшість рослин, які використовуються для посадки в такому квітнику, родом з альпійського й субальпійського гірських поясів, такі сади часто називають альпінаріями, або «альпійськими гірками». Кам'янистий квітник можна створити на ділянці з будь-яким рельєфом. Якщо це височина, то ми можемо назвати його «кам'яни-стою гіркою». Якщо ж це рівне місце, схил, яр або канава, то квітник може мати вигляд підпірної стінки, тераси або складної композиції із всіх вищевказаних елементів, з'єднаних сходами й доріжками. Саме тому для характеристики кам'янистого квітника прийнято два рівнозначних терміни – рокарій і кам'янистий сад.

Квітник з використанням каменю може стати головною прикрасою декоративної частини саду. Він прекрасно гармоніює з газоном, брукованими поверхнями й водоймою. Кожна з комбінацій цих декоративних елементів створює чудову композицію. Розмістити кам'янистий сад можна на сонячному місці або в тіні, у посушливому або навіть заболоченому місці. Важливо лише правильно підібрати асортименти рослин, що відповідає цим умовам.

Влаштування кам’янистої гірки розпочинається з розміщення каменю і посадки дерев та чагарників, що входять до складу альпійських ландшафтів: карликових і сланких форм хвойних, різних видів гірських сосен, кедровика, ялинок, ялівцю, тису. Основна мета цих посадок – створити для квітучих рослин хороший фон. Мініатюрні скельні рослини, що ростуть у щілинах і карнизах скелястих масивів (очитки, молодило, низькорослі папороті та ін.), висаджують в аналогічних місцях на гірках. Великі багатолітники і чагарники (бадан, барбарис, рододендрони) розміщують нижче. На вершинах і на південних сонячних схилах висаджують сонцелюбні рослини, наприклад молодило, а на східних і північних схилах – ломикамінь, великі папороті. Невеликі поляни, укоси і улоговини серед каменів найбільш зручно вкривати красиво квітучими сланкими рослинами, що утворюють пухкий килим, такими, як роговик, аубрієція, флокс дернистий, чебрець, різні види очитку і деякими іншими низькими рослинами, що утворюють дернину. Всі ці рослини під час цвітіння утворюють надзвичайно ефективні барвисті килими, схожі з квітковими пейзажами альпійського ландшафту. Серед пухкого контуру таких ґрунтопокривних рослин можуть вільно розвиватись квітучі ранньою весною цибулинні рослини, наприклад, підсніжники, мускарі, нарциси, тюльпани, проліски.

Альпійські гірки чи рокарії можуть стати візуальними центрами вашого саду, фрагментом дикої природи на доглянутій ділянці і відігравати важливу роль у ландшафтній композиції. Органічно вписуючись в природний ландшафт, альпінарій радує око з ранньої весни до пізньої осені. Рослинам для альпійської гірки властива особлива чарівність. Безліч несхожих одна на одну низькорослих і компактних рослин можна розмістити на відносно невеликій ділянці. Кожен крок поблизу альпінарію відкриває погляду новий ракурс, поєднання різних рослинних оазисів з камінням приносить особливе задово-лення!

У створенні загального ландшафту саду доріжки — чи то скромні стежини або розкішні, вимощені плитами алеї — грають не меншу роль, ніж сама рослинність. Доріжки, дороги, стежки – важливий функціональний елемент впорядкування. Основне їх призначення, звичайно, практичне. Доріжки зв'я-зують між собою різні зони саду і в той же час відокремлюють їх одну від одної. Майданчики служать для паркування машин, організації патіо, занять спортом. Головне призначення мощення в нашому кліматі – позбавлення від бруду, який утворюється під час танення снігу та після дощів. Тому ще на етапі ландшафтного проектування треба серйозно і ретельно підійти до питання планування стежкової мережі. Професійно спроектовані доріжки в одному місці підкреслять перспективу, в іншому – обернуть погляд спостерігача на красиві місця.

Матеріали, що використовуються для створення садових доріжок, є дуже різноманітними. Це і традиційна тротуарна плитка, всіх кольорів, розмірів та форм. Це і натуральний або штучний камінь, самої різної обробки і колорис-тики. Галька, гранітний відсів, щебінь, дерево... Різноманіття матеріалів надихає до прийняття вишуканих рішень, які згодом не раз тішитимуть. Садові доріжки повинні стати невід’ємною частиною саду, вони повинні гармонійно вписуватися в дизайн, лише доповнюючи його, вносячи до нього певний шарм та індивідуальність.

У відповідності з функціональним зонуванням ділянки, визначають головні майданчики мощення. Відповідальний момент – вирішення майданчика і парадного входу у будинок. Надалі розробляють маршрути, площадки для колективного відпочинку, куточки для усамітнення. При необхідності, передбачаються технологічні доріжки. На цьому етапі визначаються з типами мощення. Цей вибір повинен пов’язуватися зі стилем будинку. Дуже вдало виглядатиме трава між камінням доріжки. Використовується також декоративний ефект поєднання плит різноманітної конфігурації. Крокові доріжки необхідні там, де пересування людей обмежене та у тих місцях, де нераціонально влаштовувати доріжки інших типів. Це може бути крокова доріжка на газоні або через квітник. Також використовується мощення з клінкерної цегли. Вона без пустот, високої термічної обробки та є довговічним й ефективним матеріалом. Також застосовується комбіноване мощення (комбінації з різноманітних типів каменю та бруківки).

Освітлення саду – технічна і художня проблема одночасно. Адже завдання полягає не тільки в тому, щоб захистити себе від можливості розбити коліно в темноті, але і в тому, щоб додати саду незрівняну чарівність, прикрасити його так, щоб вночі він виглядав ще прекраснішим, ніж вдень. Світло, що випромінює з уміло розставлених світильників, підкреслює благородні рельєфи скульптурних груп і ваз, іскриться в струменях фонтанів, блудить в листі дерев і гладить акуратно пострижену траву. Крони дерев на вигинах доріжок освітлюють знизу спеціальними прихованими світильниками. Напівсвітло візуально збільшує простір, роблячи скромний по розмірах сад більшим і загадковішим. Світильники, освітлюючи доріжки і сходинки, підкреслюють планування алей, що особливо ефектно виглядає в регулярному парку в англійському стилі. В цьому випадку підсвічування рослинності стає зайвим. Дерева залишаються в тіні, створюючи контраст стрункої геометрії світла.

Дуже цікавих результатів можна добитися, використовуючи різні типи світильників. Розсіюючі світло лампи освітлюють доріжки і низький чагарник, лампи з регульованим напрямом світла виділяють предмети із загальної композиції і вигідно підкреслюють рельєф місцевості. Великі території і предмети виглядають ще величніше під перехресним вогнем далекобійних світильників.

Ліхтарі на приватних територіях зазвичай забезпечують автоматикою – сенсорами руху (включаються при вашому наближенні), сенсорами сутінків (включаються з настанням темноти), таймерами (включаються в потрібний час). Але найпростішим і безвідмовним є ручне управління.

Використання сучасних технологій, у тому числі мереж з напругою 12 вольт, дозволяє підсвічувати водойми, каскади, струмки і фонтани. Прогулянки по вечірньому і нічному саду перетворяться в казкові, завдяки світильникам, вбудованими у доріжку або світну брущатку.

Для входу в будинок, під'їзної площадки, зони відпочинку, дитячих площадок, тенісних кортів використовують так зване заливне освітлення, що створює яскравий рівномірний світловий фон на всій площі. Такий фон утвориться за допомогою могутніх натрієвих, металево-галогенних або ртутних ламп. Чим вище розташоване джерело світла, тим більше радіус світлової плями. На під'їзних коліях або головній алеї саду ліхтарі звичайно встановлюють на висоті 5-10 метрів, на спортивних площадках і кортах – 7-9 метрів, на доріжках і галявинах – 2-5 метрів. Однак заливне освітлення візуально зменшує простір, тому на невеликих ділянках застосовувати його потрібно обережно. Ще дуже важливо уникати шкідливого для очей різкого світла. Тому необхідно вибирати світильники з матовими плафонами, що розсіюють світло, або металевими ґратами. У найсучасніших світильниках яскраве світло направляється вгору, на спеціальний екран, відбиваючись від якого м'яко висвітлює територію.

Для сходинок, поворотів, входів та інших «небезпечних» куточків призначено так зване супровідне освітлення, що допоможе краще орієнтуватися в просторі. Для цього використовуються світильники середньої потужності, що розташовуються на висоті одного-півтора метри. Крім освітлення доріжок удало розташовані світильники виділяють окремі архітектурні фрагменти, ландшафтні композиції, акцентуючи на них увагу. Наприклад, світильник-маячок на березі ставка здатний додати звичайній водоймі таємничих обрисів, а у світлі тротуарного ліхтарика проста гравійна доріжка виглядатиме дуже романтично.

Якщо хочеться перетворити сад у казковий ліс, не обійтися без декоративного підсвічування. У цю групу входять світильника-крихітки висотою 0,3-0,5 метри, міні-прожектори, «водяники» ліхтарі для штучних водойм. Декоративне підсвічування використовують як самостійне освітлення або як додатковий елемент до світильників середньої потужності.

Ліхтарі спрямованого освітлення розміщені на землі, можуть виділяти крону дерев або чагарників, акцентувати увагу на садових скульптурах, альпійській гірці. Ліхтарі і світильники завжди не тільки служили для освітлення, але і відігравали роль декоративних елементів того або іншого архітектурного стилю. Тому не дивно, що і сьогодні вони є складовою частиною ландшафтного дизайну.

Не виходять з моди ліхтарі під старовину з бронзовими або латунними деталями. Разом з тим популярні і світильники в стилі хай-тек. Актуально все нове і незвичайне, наприклад, великі світильники-кулі, що розташовуються прямо на траві або плавають у ставку. Єдине, чого не приймає сьогоднішня мода, - це змішання стилів. Тому усі світильники, незалежно від їхнього розташування і призначення, повинні складати цілісний ансамбль і повинні бути витримані в єдиному стилі.

Об´єкт не матиме свого стилю, якщо не приділити належної уваги елементам оформлення – малим архітектурним формам. Саме вони – малі архітектурні форми здатні значною мірою змінити загальний вигляд ділянки. До малих архітектурних форм в саду відносяться павільйони, містки, перголи, огорожі, вазони, садові меблі, садові скульптури, гойдалки, дитячі майданчики, садові каміни і ін. Вони можуть бути виконані з різних матеріалів – дерева, металу, каміння, цегли, пластику і т.д. Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також грають важливу роль в декоративному оформленні саду.

Ще при плануванні варто подумати про місце для посиденьок з друзями, вечірнього чаювання або просто відпочинку. І подбати про меблі, які останніми роками встигли придбати статус повноправного елементу ландшафту. Універсальні меблі з каміння або цегли. Такий садовий гарнітур, що складається з лавок, крісел і столу, стане не просто прикрасою, але й улюбленим куточком для відпочинку. Тим більше якщо обладнати над ним відповідний навіс.

Важко уявити ландшафтний дизайн без альтанок і терас. Альтанки, тераси, сходи, пірси – незамінні елементи для відпочинку на природі, вони внесуть свою родзинку до ландшафтного дизайну, тим більше, якщо будуть виконані з красивої, натуральної і стійкої до мінливого клімату деревини.

При будівництві альтанки дуже важливо, щоб вона вписалася не тільки в пейзаж, але й гармонійно поєднувалась з зовнішнім виглядом будинку.

В альтанці можна з особливим комфортом провести час на свіжому повітрі. Вони можуть нести різноманітні функції: служити місцем для релаксації і усамітнення, або для веселого проведення часу в колі друзів. Форми і розміри альтанок також можуть бути дуже різноманітними, але у будь-якому випадку красивий і природний зовнішній вигляд альтанок з натурального дерева радуватиме багато років.

У мистецтві ландшафтного дизайну огорожа розглядається як складова саду, що значною мірою формує перше враження від нього. Діапазон огорож і парканів для присадибної ділянки варіюється від сільського плоту до високої кам'яної огорожі. При творчому підході кожен варіант огорожі може стати цінним елементом садового дизайну.

Огорожі часто зводять з дерева, каменя, бетону, залізобетону, цеглини, металу або комбінуючи ці матеріали. Дерев'яна огорожа – найбільш стародавній вид огорожі – сьогодні на Заході вважається символом престижу і респектабельності. Металевий – найбільш популярний вид огорожі, правда, найчастіше метал комбінують з іншим матеріалом. Цегляна огорожа – достатньо дороге задоволення, зате така огорожа довговічна і не вимагає особливого догляду.

Живопліт — прекрасний засіб огорожі території. Буйна рослинність може бути більш непрохідною, ніж звичайна дерев'яна огорожа. І це, не говорячи вже про те, що живопліт має напрочуд красивий зовнішній вигляд. Досить часто зводяться комбіновані огорожі, в яких поєднано огорожу з будматеріалів та живопліт.

Вода в саду, чи то задумливий ставок чи дзвінкий струмочок, пожвавить зовнішність будь-якої ділянки. Вона завжди притягає увагу, створює атмосферу спокою. Дзеркальна поверхня води заспокоює, настроює на романтичний лад, фонтани і водоспади створюють поряд з водоймищем сприятливий мікроклімат в розпал літньої жари. Плескіт води використовують для захисту від шуму поряд з дорогами.

Водойми бувають самих різних розмірів: від мініатюрної композиції, влаштованої в бочці, ванні або будь-якій іншій ємності, до великих ставків з природною рослинністю і рибками. Якщо водоймище має значні розміри, то його пожвавить і прикрасить місток.

При виборі місця для майбутнього водоймища слід враховувати розміри ділянки, освітленість, наявність поряд дерев і чагарників, можливість милуватися ставком з вікон будинку, з тераси, з альтанки. До водоймища повинна вести садова доріжка, щоб охочі розглянути його, мали можливість легко підійти до води. Тип водоймища багато в чому визначається не тільки місцем, яке для нього вибране, але і стилем, в якому оформлена територія.

Водоймища створюють на галявинах і майданчиках, вони можуть бути припіднятими або поглибленими. Невеликі фонтанчики влаштовують просто на стінах, в гротах, в переносних ємностях. Дуже добре виглядають водоймища по сусідству з альпійськими гірками. Разом вони імітують природний пейзаж. З гірки можна пустити веселий каскад.

Отже, стильова ідея об’єкту реалізується певними композиційними прийо-мами та використаним матеріалом: рослинним – живим та неживим – вода, камінь, дерево і метал. Вміле поєднання просторових форм паркового об’єкта, різних матеріалів забезпечує гармонійну єдність простору і композиції, який ми хочемо організувати керуючись ідейним задумом.


РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТ БЛАГОУСТРОЮ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ “МЕРКУРІЙ” У М. ЖИДАЧЕВІ

2.1. Розташування об´єкту досліджень

Мотель “Меркурій” знаходиться у східній частині м. Жидачева по вулиці Промислова 2. Біля території проходить автомобільна траса на м. Ходорів. Місцевість рівнинна.

Розміщення об´єкту озеленення на території міста показано на рис. 2.1

Готель

Меркурій

Рис 2.1 Місцерозташування об´єкту озеленення на території міста Жидачів

2.2. Характеристика району дослідження

2.2.1. Загальна характеристика

Жидачівський район розташований на південному-сході Львівської області. Територія району: 996 км². Населення: 78,4 тис.осіб у тому числі: міське – 30,9 тис.осіб (з нього у м. Жидачеві – 11,6 тис.осіб), сільське – 47,5 тис.осіб. Щільність населення: 79 осіб/км². На рис 2.2 наведено карту Жидачівського району.

Рис. 2.1 Карта Жидачівського району

Жидачів — міcто з дванадцятитиcячним наcеленням, pайонний центp. Pозташований Жидачів 60 км на південь від Львова. Міcто має мальовничі кpаєвиди, cлавитьcя cвоїми озеpами пpиpодного і штучного поxодження.

Площа району близька 1,0 тисячі квадратних кілометрів. Його протяжність із півночі на південь – 52 км., із заходу на схід – 32 км.

На півночі і заході район межує з Перемишлянським, Стрийським і Миколаївським районами Львівської області, на півдні і сході - Калуським та Рогатинським районами Івано-Франківської області.

Пеpша пиcьмова згадка пpо Удеч (cеpедньовічна назва міcта Жидачева) датуєтьcя 1164 pоком. В кінці XIV cтоліття на тpивалий чаc міcто підпало під владу Польщі. В 1393 pоці отpимало Магдебуpзьке пpаво, що cпpияло його економічному pозвитку. Було одним з найбільшиx міcт Галичини, центpом тоpгівлі cіллю. З іcтоpією міcта пов'язані імена відомиx пpедcтавників укpаїнcького, польcького і євpейcького наpодів — Данила Галицького, Яна ІІІ Cобєcького, Цві Анxенштайна та іншиx. Пеpші виpобництва pозвинулиcь на початку XІX cтоліття. В 1889 pоці міcто отpимало залізничне cполучення.

Заpаз в Жидачеві pозташовані найбільший в Укpаїні целюлозно-папеpовий комбінат, cиpзавод, цегельний завод, інші підпpиємcтва і виpобництва. В міcті пpацює 2 cеpедні школи, гімназія, 3 готелі.

Чеpез міcто пpоxодить залізнична колія Cтpий-Xодоpів-Теpнопіль, шоcейні доpоги Львів-Жидачів-Івано-Фpанківcьк і Cтpий-Теpнопіль.

2.2.2. Природно-кліматичні умови

Клімат району помірно-континентальний, але досить мінливий, оскільки великий вплив на нього мають географічна широта, близькість гір і сусідство з обширними просторами суші. Вітри з Атлантичного океану приносять тепле вологе повітря, яке дає велику кількість опадів. Середньо-річна кількість опадів становить 660 мм.

В цілому для району характерна відносно м’яка зима, тривала волога весна, нежарке літо, тепла і досить суха осінь. Засухи бувають рідко. Зима з потужними сніговими покривами ( в окремих місцях до метра ). Весна починається на території району неодночасно. Коливання буває до 30 днів. Літо вологе, зі значною кількістю хмарних днів, особливо в першій половині. Максимальні температури спостерігаються в липні (до 37°С). Часто спостерігаються літні зливи, які призводять до того, що в занижених частинах застоюється вода. З серпня починається незначне зниження температури повітря. Перша половина осені, як правило, суха, а друга – волога. Перші морози бувають в останній декаді жовтня.

Стійкість вітрів переважаючих напрямів не дуже виражена. На зміну напрямку і швидкість вітрів впливають циклони, що рухаються з Атлантичного океану. Це також викликає різкі коливання температури, що в зимку призводить до відлиги, а влітку до жаркої погоди з опадами. Середня швидкість вітру становить 2,5 – 4 м/с.

Сонячні дні розподіляються протягом року нерівномірно. В районі на рік в середньому припадає 130 – 150 хмарних днів, але найбільша їх кількість в зимовий період. Найбільше сонячних днів – у другій половині липня і в серпні.

Кліматичні дані, що наводились вище, в основному характерні для правобережжя Жидачівського району, оскільки лівобережжя зазнає незначних змін від Подільської височини, на відрогах якої розташоване.

Сучасний рельєф району сформувався в різних умовах, має різну геологічну будову, тому дуже різноманітний. У будові поверхні виділяється три геоморфологічні райони. Один з них - відроги Поділля, який тут називається Бібрсько-Перемишлянське Опілля. Воно має загальний схил до Дністра, куди стікають його ліві притоки. Горбисті пасма, поділені численними річковими долинами, мають загальний напрям із північного заходу на південний-схід і південь. Контури височин м'які, пологі. Середня висота Опілля на території району становить 320-350 метрів над рівнем моря, найвища вершина 401 м.

Друга частина району - правобережжя - займає частину Верхньо-Дністрової рівнини Передкарпаття, яка простягається до впадіння в р. Дністер р. Свічі. Тут вона називається Стрийсько-Жидачівською низовиною, яка має рівнинний характер, місцями заболочена. Висоти її утворені наносами рік Стрий і Свіча. Переважаючі висоти 200-250 м, в околицях м. Жидачева є височини 294 м.

Третьою складовою частиною поверхні району є частина Передкарпатської височини, яка розташована на південь від Дністра, ліва частина вододілу рік Свічі і Лімниці. В межах району ця частина височини має назву Надсвічанська, яка своєю будовою тісно пов'язана з будовою Карпат. Надсвічанська височина на території району розчленована на кілька довгих гряд, різко порізана ярами і має загальний нахил до Дністра. Загальна її висота становить 300 м над рівнем океану, а біля с. Чертіж – 368 м.

За тектонічною будовою наш район поділяється на дві частини: на Передкарпатський передовий прогин, який дуже тісно пов’язаний з Карпатами і на Волино–Подільську плиту, яка є Південно–Західною країною Східно–Європейської платформи. Межа між Передкарпатським прогином проходить по лінії на південь від Заріччя–Жидачева-Бережниці–Млиниськ–Журавно-Монастирця.

Волино-Подільська плита займає північну лівобережну частину району і незначну територію правобережжя. Це найдавніша суша, що існує з докембрійського часу. За геологічну історію плиту кілька раз заливало море, на дні якого утворились морські відклади. Верхня частина Волино–Подільської плити складена з відкладів неогенового періоду.

Основна частина правобережжя (Передкарпаття) являє собою молоду складчасту країну, яка виникла разом із Карпатами в кінці неогенового періоду. На значній частині Передкарпаття сталося занурення фундаменту. Утворився так званий Передкарпатський прогин, який був залитий водою. На опущеному морському дні нагромаджувалися відклади.

Геологічна будова Жидачівщини характеризується наявністю відкладів крейдового, неогенового і четвертинного періодів. Більш потужними є третинні відклади. Вони складені з пісків, глин і гіпсу, а також вапнякових мергелів, які досягли великої потужності в районі міста Миколаєва. Відклади крейди мають у районі велике поширення. Вони представлені верхньокрейдовими відкладами пісковиків, піскуватих вапняків і мергелів у долині Дністра і його лівих приток.

Четвертинні відклади на території району є наймолодшими геологічними напластуваннями. Особлива значна їх товща на горбах північної частини району. Післяльодовикові і сучасні алювіальні відклади поширені в долинах рік у межах сучасних заплавних терас.

Розподіл грунтів на території району підпорядковується закону горизонтальної зональності на рівнинах. Великий вплив має рельєф місцевості, рівень залягання ґрунтових вод, кількість сонячного тепла, опади і їх розподіл, рослинний і тваринний світ.

Для території Жидачівського району характерні такі типи грунтів:

- дерново-підзолисті поверхнево оглеєні;

- дернові опідзолені оглеєні;

- темно-сірі опідзолені;

- світло-сірі й сірі лісові опідзолені;

- чорноземи опідзолені і чорноземи типові малогумусні;

- лучні;

- чорноземи й дернові карбонатні грунти на елювії карбонатних порід.

Територія Жидачівського району багата річками - з заходу на південний схід район перетинає одна з найбільших річок України – Дністер, який східніше м. Жидачева приймає найбільшу праву притоку р. Стрий.

Розподіл стоку впродовж року нерівномірний. Більша його частина припадає на весняно-літній період. Витрати води залежать від запасів снігу, тривалості сніготанення і кількості опадів. Максимальний стік найбільш ймовірний в травні–серпні, що зумовлено особливостями випадання опадів. Найбільші витрати води в осінньо–зимовий період.

Живляться ріки в основному дощовими і талими водами. Режим річок району - повеневий. Ймовірні три підняття рівнів води:

1. літні повені (від випадання тривалих літніх дощів) – найбільші за рівнем води;

2. весняна повінь (від танення снігу) – величина якої в останні роки дуже незначна;

3. зимові повені внаслідок раптових відлиг (за величиною значно поступаються рівню літніх повеней).

Крижаний покрив річок району нестійкий, в окремі роки вони зовсім не замерзають.

Головними ріками району є: Дністер, Стрий, Свіча, Луг.

2.2.3. Зелені насадження

Площа земель лісового фонду складає 16237,74га в т.ч. під лісовими масивами 15872,8га. З вищевказаних земель в користуванні лісогосподарських підприємств знаходиться 11341,94га земель лісового фонду, в т.ч. під лісами 10977га. Крім того в землях запасу і загального користування знаходяться невеликі масиви зайняті лісами загальною площею 181,6га.

Лісистість в Жидачівському районі становить 15,4%. Ліси 1 групи становлять 2,7 тис га. Загальний запас по Жидачівському районі становить 1913тис м3 . По видовому складу переважають насадження дуба черешчатого 35% та бука європейського 30%. Середній вік насаджень – 56 років. Насадження з повнотою 0,7 і вище займають 72% покритої лісом площі, а рідини 3%. Середній запас по 1га на площі покритої лісом становить 210м3 , а середній приріст 3,6м3 .

У формуванні флори Жидачівського району брали участь північні та південно-східні види, які прийшли сюди з далекої півночі та північного сходу, гірські види, які перемістилися з Карпат, а також рівнинні види. З південного сходу занесені до нас степові види. У зв'язку з цим флора району неоднорідна за своїм складом.

Природна рослинність збереглася лише на одній третині площі і характеризується, передусім, лісовими, луговими та болотними угрупуваннями. На дуже обмежених ділянках збереглися фрагменти степової рослинності. Домінуючим рослинним типом в районі є ліси.

Лісова рослинність має свої основні типи: широколистяні, мішані й хвойні ліси. На рівнинах основними лісоутворюючими породами широколистяних лісів є дуб звичайний, бук лісовий, граб. У мішаних - поруч ростуть сосна звичайна, дуб, рідше бук. Хвойні ліси утворює сосна на рівнині, а в передгірній зоні - ялина, смерека. В загальному, майже 70% становлять природні ліси, решта штучні насадження.

Найбільше розповсюджена група лісової формації на території району – широколисто-соснові ліси. В першому ярусі таких лісів разом або окремо росте сосна, у другому – дуб, граб, бук. Підлісок і трав'янистий ярус розвинені добре..

В Стрийсько-Жидачівському природному районі, яке займає межиріччя рік Колодниці, Бережниці, переважає місцевість низьких терас (заплава, перша і друга тераси Дністра і Стрия). Тут поширені перезволожені землі з луговими і зерновими ґрунтами, які займають 89% усієї площі. А ліси державного фонду вкривають лише 2% території, що свідчить про значні антропогенові зміни в природних комплексах району. Ліси району мають велике кліматорегулююче, гідрологічне, ґрунтозахисне, водоохоронне, санітарно–гігієнічне значення. Їх деревина йде на виготовлення паперу, меблів.

Серед трав'янистих формацій на рівнині району панівне місце належить лукам, зокрема, заплавним. На межиріччях переважають суходільні луки. Кожне угрупування характеризується своїм відповідним панівним видовим домінантом, який визначає структуру цієї луки та її основні еколого-біологічні особливості.

Найнижчі перезволожені ділянки річкових заплав вкриті болотистими й торф'яними луками. Основними типами рослинності тут є такі злаки, як очеретянка звичайна, очерет звичайний, осока струнка, очерет, хвощ, пухівка вузьколиста, ситник розлогий.

В заплавній долині річки Лугу переважає різнотравнозлакова рослинність. Домінуючими видами є біла і повзуча конюшина, гусячі лапки, мітлиця тонка, костриця лучна. В окремих заболочених місцях та вздовж берегів поширені зарості верболозу й інша чагарникова рослинність.

Основна маса заболочених лук зосереджена по долинах дрібних річок, менше по заплавах великих річок. Заплавні болота всі низинні.

На осушених болотах виростають угрупування очеретянки, осоки стрункої, пухівки широколистої, хвоща болотного, очерету лісового. Найбільше боліт у заплавах Дністра та в долинах його приток і в старих руслах. Перезволожені землі займають 20% сільськогосподарських угідь району. В окремих місцях є торф’яники, які розташовані вздовж долини Дністра.

На території Жидачівського району недостатньо природоохоронних територій. Державний заказник “Діброва” загальною площею 830 га займає всього 0,8% від загальної площі району.

Відповідно до принципів сталого розвитку теперішні покоління повинні використовувати природні ресурси так, щоб не обмежувати майбутні покоління. Отож, для того щоб зберегти природні пам’ятки, флору та фауну Жидачівського району в наближеному до первісного вигляді, необхідно створити мережу природоохоронних територій та заповідників.

2.2.4. Екологічна ситуація району

Екологічна ситуація в Жидачівському районі, так само як в Україні загалом, залишається напруженою. Причинами такого стану є застарілі технології виробництва, поганий стан очисного обладнання і споруд, накопичення значних обсягів промислових відходів та побутових відходів, відсутність єдиної системи їх збирання, зберігання та утилізації, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігалось покращення стану навколишнього природного середовища, залишається загроза збільшення забруднення довкілля при подальшому підйомі економіки. В регіоні залишається цілий ряд проблемних екологічних питань отриманих в результаті недосконалої радянської системи господарювання. Для того щоб ефективно вирішувати ці проблеми необхідно застосовувати екологічні критерії при прийнятті всіх управлінських рішень, планувати певні заходи та дії з охорони навколишнього природного середовища.

Складність екологічної ситуації полягає не стільки в її гостроті, скільки у відсутності реальних механізмів для її покращення в сучасних умовах, що є наслідком системної екологічної кризи в державі. Специфікою існуючої ситуації слід вважати досить слабку соціальну реакцію на існуючі екологічні проблеми. Таке явище можна пояснити як низьким рівнем загальної екологічної свідомості населення, так і наявністю складних соціальних проблем, вирішення яких для окремих категорій людей є питанням взагалі фізичного виживання.

У районі загострено стоять екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням природного середовища, відходами виробництва і споживання.

З розвитком паперової промисловості знищувалось навколишнє середо-вище і, в результаті, регіон м. Жидачева поступово перетворювався в зону екологічного лиха. Свідченням цього можуть бути такі факти:

- більше ста гектарів земель колись живописних місць є під сміттєзвалищами і відстійниками відходів паперового виробництва, які від неправильної експлуатації постійно самозагоряються та викидають у повітря небезпечні речовини. У місті існує велика загазованість меркаптаном, який утворюється в результаті целюлозного виробництва (сумарний показник становить 39). Третина житлового масиву з досить значною кількістю населення розташована у санітарно-захисній зоні, яка найбільше піддається шкідливому впливу ряду підприємств;

- основна індивідуальна житлова частина (особливо в промисловій зоні) не каналізована;

- значно погіршена якість води, що подається населенню з водозабору, в якій великий вміст заліза у воді ;

- незадовільний стан озер у східній частині міста, в які попадають неочищені дощові стоки вперемішку з фекальною каналізацією, існує значна забрудненість поверхневих вод, що досягла індексу 15;

- за рахунок висотної забудови міста зменшилась кількість зелених насаджень, а лісові урочища знищені й перетворені в городні наділи, які надзвичайно забур'янені і в більшості перетворені у пустирі;

- через відсутність об'їздної дороги в результаті роботи автотранспорту в центральній частині міста існує перевищення допустимих норм шкідливих речовин.

На забруднення навколишнього середовища впливає сусідство хімічних гігантів Нового Роздолу, Калуша, Миколаєва.

Гострою є проблема запобігання забрудненню поверхневих та підземних вод. Найбільшими забруднювачами поверхневих вод є великі целюлозно-паперові, хімічні, харчові підприємства, гірничорудні комбінати, а також сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство — одне з найбільших споживачів і одночасно забруднювачів природних вод, через використання міндобрив, пестицидів, та інших хімікатів, зрошування земель.

Сполуки азоту і нітратні іони належать до мутагенних речовин, які призводять до генетичних захворювань.

Особливо небезпечні наслідки для здоров'я людини викликає забруднення природних вод побутовими стоками. Така вода зовсім непридатна для поста-чання населенню оскільки містить збудники різноманітних інфекційних захво-рювань, таких як паратиф, дизентерія, інфекційний вірусний гепатит та ін.

Основним методом захоронення сміття (твердих побутових відходів — ТПВ) надалі залишається його складування на звалищах, в ґрунтових засипках. Це приводить до виникнення небезпечних джерел забруднення довкілля.

Підсумовуючи все вищесказане можна відмітити, що критична ситуація з станом навколишнього природного середовища в Жидачівському районі обумовлена неврахуванням екологічних факторів при плануванні розвитку регіону. Внаслідок цих помилок край отримав значні проблеми, а саме: очисні споруди не розраховані на таку кількість викидів, вони неефективні; відсутні полігони для утилізації та розміщення як промислових, так і побутових відходів; велика кількість порушених земель; щороку значно збільшується смертність населення; спостерігається велика кількість захворювань на хвороби, які пов’язані з харчуванням та ін.

2.2.5. Соціально-економічна характеристика району дослідження

Площа території району 996 км², на якій знаходиться 118 населених пунктів, які об'єднані в 2 міські, 3 селищні та 28 сільських рад. Населення: 78,4тис.осіб, у тому числі: міське: 30,9 тис.осіб (з нього у м. Жидачеві: 11,6 тис.осіб), сільське: 47,5 тис.осіб. Щільність населення: 79 осіб/км2

Адміністративно-територіальні одиниці: міст – 2, селищ міського типу – 3, сільських рад – 28, сільських населених пунктів – 113.

Сучасний стан економіки району характеризується зростанням обсягів промислового виробництва, активізацією інвестиційних процесів, збільшенням надходжень до бюджету. А це в свою чергу зумовлює збільшення середньомісячної заробітної плати, що сприяє розвитку споживчого ринку, зменшенню чисельності безробітних та загалом підвищенню якості життя населення.

Промисловий комплекс району є визначальним у сфері матеріального виробництва. Упродовж 2006 – 2007 років забезпечено позитивну динаміку зростання обсягів виробництва промислової продукції. За приростом обсягів промислового виробництва район займає 10 місце серед районів.

Обсяг реалізованої продукції по району за 2006 рік – 502,6 млн. грн., що становить 3,9% у загально-обласному обсязі. За даним показником наш район займає 5 місце серед районів області.

Тенденцію збільшення виробництва промислової продукції зберегли основні галузі промислового комплексу району.

Значне зростання обсягів виробництва відбулося на підприємствах целюлозно-паперової промисловості (на 9,1%) та видавничої справи (на 7,3%).

Таких результатів досягнуто шляхом удосконалення галузевої структури промислового виробництва, активізації розвитку пріоритетної галузі для району, реалізації інноваційних заходів та запровадження заходів з адаптації умов господарювання до вимог сьогодення. Зокрема розвиток комплексу забезпечувався на базі створення найбільш сприятливих умов господарювання целюлозно-паперової галузі.

Незадовільним залишається напрямок розвитку харчопереробної галузі та переробки сільськогосподарської продукції.

У структурі економіки району сільське господарство посідає друге місце після промисловості. Збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції потребує залучення в галузь довгострокових та короткострокових кредитів.

Збережено позитивну динаміку розвитку малого підприємництва.

В районі функціонує 1983 суб´єкти малого бізнесу (фізичних та юридичних осіб), в тому числі 279 малих підприємств, частка яких складає 34% до загальної кількості підприємств, та 1704 підприємців – фізичних осіб.

У сфері підприємництва в цілому зайнято більше 12,1 тис. осіб, в тому числі на підприємствах малого бізнесу (малих підприємств) – понад 2,2 тис. осіб. Питома вага працюючих на малих підприємствах до загальної кількості працюючих в економіці району складає більше 7%.

Триває тенденція активізації інвестиційної діяльності. Пріоритетними напрямами інвестування є промислове виробництво та розвиток інфраструктури району, зокрема оптова та роздрібна торгівля, куди спрямовуються більше половини від загального обсягу капіталовкладень. Серед промислових підприємств району найбільш активно інвестується целюлозно-паперова промисловість.

Обсяг капіталовкладень на проведення ремонту доріг району за 2006 рік становить 2 млн. 70 тис. грн.

За приростом обсягів іноземних інвестицій Жидачівський район знаходиться на 15 місці серед районів області.

Значну роль у формуванні загального економічного потенціалу відіграє регіональний ринок споживчих товарів, де продовжується позитивна тенденція щодо зростання обсягів роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного бізнесу, у першу чергу, за рахунок підвищення платоспроможного попиту населення. Позитивні тенденції у виробничій сфері сприяють зростанню бюджетних надходжень і відповідно зростанню добробуту населення.

На ринку праці району відмічається уповільнення темпів зростання пропозиції робочої сили, скорочення тривалості безробіття, зменшення рівня безробіття, обсягів довготривалого та родинного безробіття, зменшення обсягів вивільнених працівників з підприємств, установ та організацій, збільшення потреби у працівниках.

2.2.6. Характеристика відділу містобудування та архітектури Жидачівської райдержадміністрації

Відділ містобудування та архітектури районної державної адміністрації є структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові цієї адміністрації, головному управлінню містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації.

До складу відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації входить інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голів обласної та районної державних адміністрацій, наказами начальників управлінь, які входять до складу головного управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації, а також положенням про відділ.

Основні завдання відділу у сфері містобудування та архітектури:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району;

- аналіз стану містобудування на території району, організація розроблення і затвердження у встановленому порядку генеральних планів населених пунктів району та іншої містобудівної документації;

- координація діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій, забудови населених пунктів на території району, поліпшення їх архітектурного вигляду;

- забезпечення додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, районних правилзабудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, контроль за їх реалізацією;

- забезпечення в межах своїх повноважень охорони, контролю за використанням пам'яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів.

У сфері містобудування та архітектури відділ відповідно до покладених на нього завдань:

1.Бере участь у реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, подає районній державній адміністрації пропозиції з цих питань;

2.Готує пропозиції до програм соціально-економічного розвитку району та проектів місцевого бюджету і подає їх на розгляд райдержадміністрації;

3.Сприяє органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території;

4.Веде облік забезпеченості містобудівною документацією населених пунктів на території району, вносить пропозиції місцевим радам щодо необхідності розроблення та корегування генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації;

5.Розглядає у випадках, встановлених законодавством, пропозиції суб”єктів містобудування щодо визначення території, вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок та надання їх для містобудівних потреб згідно з містобудівною документацією, розробляє та подає висновки з цих питань, забезпечує контроль за використанням і забудовою зазначених територій, а також можливість впровадження на них запланованої містобудівної діяльності;

6. Організовує в порядку, що встановлюється управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації, створення і оновлення топографічних планів, призначених для складання генеральних планів ділянок будівництва об’єктів архітектури, підземних мереж і споруд, прив’язки будівель і споруд до ділянок будівництва, а також вирішення малих інженерних питань;

7. Проведення розмічувальних робіт (крім встановлення меж земельних ділянок у натурі), винесення в натурі осей будівель, споруд і ліній інженерних комунікацій, червоних ліній вулиць, доріг; здійснює систематизацію зазначених матеріалів, надає дозвіл на проведення інженерних вишукань для будівництва;

8. Надає архітектурно-планувальні завдання, інші вихідні дані на проектування об’єктів архітектури для нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, благоустрою територій у порядку;

9. Погоджує проекти розміщення та архітектурні рішення об’єктів благоустрою, монументального і монументально-декоративного мистецтва зовнішньої реклами;

10. Здійснює в межах своїх повноважень охорону, контроль за використанням пам’яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів;

11. Надає забудовникам необхідну документацію на будівництво та реконструкцію індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд в населених пунктах на території району, погоджує проекти забудови і благоустрою земельних ділянок, проекти житлових будинків, господарських споруд;

12. Виконує інші функції відповідно до чинного законодавства.

Відділ у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, об’єднаннями громадян та громадянами.

Відділ очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням начальника управління містобудування, архітектури, координації будівництва та відновлювальних робіт головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації. Начальник відділу за посадою є головним архітектором району.

2.3. Програма та методика робіт

Метою дипломної роботи є розробка проекту благоустрою та озеленення території мотелю “Меркурій” для підвищення естетичності, декоративності та функціональності даної території, а також агротехніка створення зелених насаджень і догляд за ними.

Для досягнення зазначеної мети планується вирішення наступних питань:

-дослідження природних умов району;

-аналіз існуючочго стану насаджень та благоустрою території;

-розроблення проекту озеленення та благоустрою;

-розроблення агротехніки створення зелених насаджень і догляду за ними.

Для вирішення даних питань проведений літературний пошук.

Після визначення програмних питань теми методика досліджень розробляється послідовно для кожного питання, і опирається на досвід попередників і спеціалістів у конкретній галузі.

Дослідження природних умов району дає можливість виділити фактории навколишнього середовищва, що впливають на насадження об´єкта та встановити рівень антропогенного впливу, а також підібрати ассортимент рослин відповідно до природно-кліматичних умов.

Аналіз існуючого стану насаджень включає інвентаризацію та оцінку естетичного, декоративного та санітарно-гігієнічного стану існуючих насаджень.

Розробка проекту озеленення та благоустрою передбачає створення квітників, альпійських гірок, композиційних групп, влаштування зон відпочинку, а також підвищення функціональності обєкту, шляхом вдосконалення дорожньо-стежкової мережі і встановлення освітлення на території, розміщення малих архітектурних форм,

Агротехніка створення і догляду за насадженнями проектується у відповідності зі встановленими правилами та нормами.

2.4. Характеристика об’єкту досліджень

Об´єктом дослідження є територія мотелю Меркурій, що знаходиться на окраїні міста Жидачів. Двохповерхова будівля була введена в експлуатацію у 1979 році. У 2001 році до неї добудовано навіс площею 74 м. кв. (рис. 2.3). Мотель пропонує відвідувачам послуги проживання, кафе, сауни, більярду.

Рис. 2.3 Будівля мотелю з навісом

У цій частина міста також розташовані такі підприємства та установи: автозаправочна станція, автосервіс, складські приміщення медичної апаратури та медикаментів, залізничний вокзал.

Територія, яка на даний час належить мотелю, становить близько 0,8 га. Територія являє собою рівнинну ділянку землі прямокутної форми, яка простягається від мотелю до автомобільної траси, і відмежовується від неї рядовою посадкою тополь.

Ділянка частково огороджена і має асфальтований під´їзд від основної траси Жидачів-Ходорів. Місця для паркування автомобілів відсутні.

Зелені насадження представлені посадкою сосни звичайної (рис. 2.4), туї західної. Закладена основа декоративної водойми (рис. 2.5) та альпійських гірок.


Рис. 2.4 Насадження сосни звичайної

Рис. 2.5 Незавершене оформлення водойми

Новий власник має на меті продовжити роботи з озеленення та благоустрою території.

2.5. Результати проведених досліджень

Дослідження території об’єкту, а також будівлі самого мотелю дало можливість визначити стильові особливості, взяти до уваги особливості природного оточення та специфіку ділянки.

У зв´язку розширенням послуг, які будуть пропонуватися мотелем, виникає необхідність будівництва додаткових будівель і споруд, зокрема басейну критого типу і приміщення кінно-спортивної площадки. Ці заходи у свою чергу вимагають проведення функціонального зонування території.

Слід зазначити, що на території дуже бідний видовий склад рослин, який обмежується 3-4-ма видами дерев і трав’яною рослинністю. Чагарниковий ярус відсутній. Тому насадження відзначаються низькою естетичною цінністю.

Оскільки мотель працює цілодобово, виникає необхідність у організації освітлення території у відповідності з призначенням окремих зон.

Головний вхід і територія мотелю загалом потребують більш привабливого оформлення.


РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ

3.1. Аналіз результатів дослідження

Спираючись на результати дослідження можна зробити висновок, що об´єкт озеленення являє собою прямокутну ділянку, яка належить мотелю “Меркурій” без деревної і чагарникової рослинності, за винятком насадження сосни звичайної, організованого попереднім власником.

Виходячи з побажань замовника та специфіки роботи мотелю проект благоустрою та озеленення території передбачає розміщенння додаткових будівель і споруд, майданчиків, прокладання дорожньо-стежкової мережі, створенння декоративних насаджень з відповідним асортиментом порід.

Для зручності перебування клієнтів на території необхідне функціональне зонування, яке повинне передбачати створення різних зон, як для пасивного, так і для активного відпочинку.

Суттєвим недоліком організації території є відсутність належного освітлення, яке має забезпечувати безпечний рух відвідувачів у темний період доби. Тому слід розробити схему освітлення території.

В загальному розміщення території дослідження сприятливе для росту зелених насаджень та відпочинку відвідувачів, оскільки район віддалений від промислових структур, для нього характерний низький рівень транспортного руху, і відповідно низький рівень загазованості і запиленості повітря.

Для підвищення іміджу мотелю та забезпечення більшої конкурентоздатності насадження, які проектуються повинні мати естетичний вигляд, а благоустрій відповідати сучасним нормам та організовуватися з використанням сучасних технологій.


3.2. Напрямки та шляхи вдосконалення досліджуваного об’єкту

Основними напрямками вдосконалення досліджуваного об’єкту є:

- зонування території;

- створення нових декоративних насаджень;

- організація благоустрою території .

Зонування території дозволить раціонально використовувати простір і створити сприятливі умови для відвідування і відпочинку клієнтів.

При розробці функціональних зон, насамперед, враховуються побажання замовника. Власник мотелю має на меті розмістити на даній території басейн критого типу, тенісний корт, волейбольну площадку, площадку для верхової їзди, а також невелику ділянку для дитячих розваг. Біля бару планується організувати місце для зовнішнього відпочинку. У зв´язку з цим функціональне зонування території передбачає створення таких зон: декоративна зона, яка розташована біля головного входу в мотель; зона пасивного відпочинку, яка розміщена біля мотелю зі сторони бару; далі проектується спортивна зона, яка включає в себе басейн, тенісний корт, волейбольну площадку і площадку для верхової їзди; зона для різних господарських цілей знаходиться на задньому дворі мотелю.

Створення нових насаджень проводимо шляхом висаджування деревних рослин, чагарників, влаштування газону і квітників, а також декоруванням виткими рослинами.

Формування ландшафтів здійснюємо за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень:

· груп – окремих самостійних композицій дерев і чагарників;

· солітерів – одиничних посадок;

· живоплотів – зімкнутих або щільних посадок дерев або чагарників;

· лугів і газонів – відкритих просторів, покритих трав'янистою росли-нністю;

· квітковим оформленням ділянки: рокаріями.

Асортимент рослин підбираємо у відповідності до грунтово-кліматичних умов району, а також враховуючи специфіку ділянки.

Оскільки квіткове оформлення буде представлене лише рокаріями, намагаємося збагатити кольорову гаму насаджень шляхом введення декоративно квітучих чагарників та декоративних сортів деревних рослин.

На передньому плані запланована рядова посадка робінії псевдоакації, сорт ‘Frisia’, яка протягом всього вегетаційного періоду прикрашена золотистим листям, яке розміщується ярусами на розкидистих гілках.

Ефектно буде виглядати клен гостролистий, сорт ’Royal Red’ серед березового насадження. Листки у нього під час розпускання – пурпурові, літом – темно-пурпурові, а восени – оранжеві чи яскраво червоні ( рис. 3.1).

Рис 3.1 Клен гостролистий ‘Royal Red’

Вздовж волейбольної площадки пропонуємо висадити горобину арію, сорт ‘Lutescens’ – дерево висотою 6-12 м. і діаметром крони 4-6 м. з оранжевими їстівними плодами. При розпусканні листки у даного виду – кремово-жовті з білим опушенням, пізніше сіро-зелені, а восени світло-жовті.

Ранньою весною будуть радувати своїм рясним цвітінням яблуні сорту ‘Wintergold’, висаджені на задньому плані території.

У якості солітера на газоні обрано магнолію Суланжа ‘Alexandrina’ (рис. 3.2), яка зацвітає у квітні до появи листків великими біло-рожевими квітами. Біля водойми рекомендуємо вербу цільнолисту ‘Pendula’ на штамбі (рис. 3.3).

Рис.3.2 Магнолія Суланжа Рис 3.3 Верба цільнолиста

‘Alaxandrina’ ‘Pendula’

Серед декоративно квітучих чагарникових видів можна відмітити хеномелес красивий ‘Nivalis’, кольквіція приємна, дейція рожева, форзиція проміжна ‘Spectabilis’, різні види спірей. Для озеленення використовуємо також різні види барбарису Тунберга (рис. 3.4), ялівець горизонтальний, кипарисовик Лавсона. Для декорування решітки висаджуємо жимолость японську ‘Aureoreticulata’.

Біля головного входу біля туї західної висаджуємо тую західну сорт ‘Rheingold’, який характеризується тьмяно-золотистим кольором, який на зиму стає мідним.

Рис. 3.4 Сорти барбарису Тунберга

Квіткове оформлення території представлене рокаріями, які влаштовуємо біля головного входу у мотель і на ділянці біля кафе між альтанками. Зелену основу гірки будуть складати карликова форма сосни гірської, кипарисовик тупий ‘Nana Gracilis’, кипарисовик Лавсона ‘Minima Aurea’. З квіткових грунтопокривних рослин використовуємо флокс шиловидний, арабіс війчатолистий, чебрець квітучий, дзвіночки Пожарського та інші види. Рослини підбираємо так, щоб рокарій виглядав привабливо цілий рік, враховуючи різні терміни цвітіння квіткових рослин, вигляд рослин у зимовий період.У природі рослини вкорінюються в тонкому шарі бідного на перегній ґрунті, тому потрібно слідкувати, щоб грунт не був перенасичений поживними речовинами. В таблиці3.1 наведено терміни цвітіння квіткових рослин, які використовуємо для створення рокаріїв. Окремі камені, групи каменів або кам’яні комплекси розміщуємо так, щоб їхня присутність здавалась цілком природньою.

Біля водойми пропонується висадити горлянку повзучу ‘Burgundy Glow’ (Ajuga reptans ‘Burgundy Glow’) і астильбу голу (Astilbe glaberrima).

На території влаштовуємо звичайний садово-парковий газон. Спосіб створення газону – посів насіння газонних трав, використовуючи травосуміш з насіння таких трав, як тонконіг лучний і райграс пасовищний.

Таблиця 3.1

Терміни цвітіння квіткових рослин

п\п

Назва виду

(українська / латинська)

Забарвле-ння квітів

Терміни

цвітіння

1 Арабіс війчатолистий / Arabis blepharophylla Темно-рожеве Травень
2 Дзвіночки Пожарського / Campanula poschaskyana Голубе Липень- серпень
3 Крокус ‘Joan of Arc’ / Crocus ‘Joan of Arc’ Біле Кінець квітня
4 Крокус ‘Little Dorrit’ / Crocus ‘Little Dorrit’ Фіолетове Кінець квітня
5 Крокус прекрасний/ Crocus speciosus Бузкове Вересень- жовтень
6 Молодило павутинне / Sempervivum arachnoideum Малиново-червоне Червень- липень
7 Молочай міртолистий / Euphorbia myrsinites Жовто-зелене Травень
8 Очиток Еверса / Sedum eversii рожеве Червень
9 Очиток товстолистий / Sedum dasyphyllum Біле Червень
10 Флокс шиловидний ‘Apple Blossom’ / Plox subulata ‘Apple Blossom’ Рожеве Травень- червень
11 Хоста Зібольда ‘Elegans’ / Hosta sieboldiana ‘Elegans’ Біле з рожевим відтінком Липень- серпень
12 Хоста вздута‘Thomas Hogg’ / Hosta ventricosa ‘Thomas Hogg’ Фіолетове Липень- серпень
13 Чебрець повзучий / Thymus serpyllum Фіолетове Червень- липень

Важливим напрямом з вдосконалення даного об´єкту є також благоуст-рій території, що передбачає розмітку дорожньо-стежкової мережі та майданчиків, огородження території, освітлення території, встановлення малих архітектурних форм.

Дорожньо-стежкова мережа – найбільш важливий елемент благоустрою. При її проектуванні враховуємо функціональне призначення доріг, характер їх покриття та зручність в експлуатації. На даному об´єкті основна доріжка сполучає будівлю мотелю з басейном і приміщенням кінно-спортивної площадки. Додаткові доріжки ведуть до тенісного корту і волейбольної площадки.

Дорожнє покриття має забезпечувати необхідну міцність та шорсткість поверхні, не пилити, бути економічним в експлуатації, мати високі декоративні якості. Для мощення доріжок використовуємо тротуарну плитку і натуральний камінь. На рис. 3.5 зображено технологію укладання тротуарної плитки.

Рис 3.5 Технологія укладання тротуарної плитки

Замовник сам обирає вид тротуарної плитки і натурального каменю серед тих, які йому пропонуються.

Оскільки територія огороджена частково, необхідно продовжити огородження, відділяючи, при цьому, площадку для верхової їзди від решти території. Для відмежування використовуємо різні види дерев´янної огорожі.

Зона активного відпочинку об´єднує в собі територію будівлі критого басейну, тенісного корту, волейбольну площадку та площадку для верхової їзди.

Тенісна площадка – спортивна площадка, обмежена лініями; довжина 23,77 м., ширина для одиночної гри 8,23 м.,для парної 10,97 м., обладнується двома стовпами на поперечній осі площадки, між якими з допомогою троса натягується сітка; головна розмітка: поперечна вісь (сітка), середня лінія, лінія подачі, задні лінії, бокові ліні, забіги (рис. 3.6).

Рис. 3.6 Параметри тенісного корту

Волейбольна площадка – спортивна площадка 9х18 м. З грунтовим покриттям, обладнується двома стовпами, між якими на певній висоті туго натягується трос, на якому висить сітка; головна розмітка: середня лінія, зона нападу, зона захисту, зона подачі.

Площадка для верхової їзди – огороджене рівне місце, з м´ягким грунтом, без каміння.

Для відкритих спортивних площадок різного призначення вико-ристовуємо грунтові покриття.

Оскільки графік роботи мотелю кругло добовий, актуальним є питання освітлення території, не лише з метою безпеки руху по території. Декоративне освітлення зробить мотель більш привабливим для клієнтів і створить більш комфортні умови для їх відпочинку у вечірні години.

Світлотехніка в наші дні — важливий компонент функціональної організації середовища перебування сучасної людини. Правильно спроекто-ване освітлення — це не тільки комфорт і безпека людей у темний час доби, але й потужний інструмент у руках архітектора, що дозволяє моделювати різні аспекти естетичного сприйняття міського середовища.

При виборі світильників для зовнішнього освітлення важливими є декілька критеріїв. Насамперед – це дизайн і співвідношення із зовнішньою архі-тектурою, адже саме ці якості будуть на виду у відвідувачів. А також розміри і світлороздільність світильників. Ці показники визначають кількість і схему розміщення пристроїв на території.

На території заплановані наступні види освітлення: функціональне, декоративне і святкове освітлення.

Функціональне освітлення - це в першу чергу безпека і довговічність, а також зручність в експлуатації й обслуговуванні. Даний тип освітлення використовуємо біля головного входу, на головних доріжках, площадках, автостоянці.

Для позначення дорожньо-стежкової мережі використовуємо супровідне освітлення – вздовж доріжок встановлюємо світлові стовпчики.Для цього використовуються світильники середньої потужності, що розташовуються на висоті одного-півтора метри.

Для тенісного корту, площадки для верхової їзди, а також автостоянки використовуємо заливне освітлення, що створює яскравий фон. Такий фон утвориться за допомогою натрієвих, металево-галогенних або ртутних ламп. На автостоянці ліхтарі встановлюються на висоті 3 метри, на тенісному корті – 7метрів. Для освітлення площадки для верхової їзди встановлюємо на будівлі прожектор.Дуже важливо уникати шкідливого для очей різкого світла. Тому вибираємо світильники з матовими плафонами, що розсіюють світло.

Декоративне освітлення використовуємо біля головного входу в мотель для виділення рокарію у вечірні години, для підсвітки деревних груп. Також декоративне освітлення буде присутнім на ділянці біля кафе і вздовж рядової посадки робінії. У цю групу входять світильника-крихітки висотою 0,3 -- 0,5 метри, міні-прожектори, «водяники» - ліхтарі для штучних водойм. Ліхтарі спрямованого освітлення розміщені на землі, можуть виділяти крону дерев, акцентувати увагу на альпійській гірці.

Святкове освітлення – містить у собі ошатне підсвічування фасадів, дерев і різних елементів ділянки при проведенні свят або торжеств. Таке підсвічування допоможе створити неповторну атмосферу свята і зробить незгладиме враження на клієнтів. Тому його використовуємо саме в тих місцях, де можуть проходити святкування – біля кафе. Святкове освітлення створюємо за допомогою гірлянд і світлових шнурів.

Роботи по влаштуванню системи освітлення включають: викопування траншей під електричні кабелі, прокладання кабелів, підготовку площадок під встановлення світильників, встановлення світильників, виключателів і розеток, монтаж розвідного щитка.

Кожен вид освітлення впливає на інші, таким чином, важливо розглядати їх разом. Різні види освітлення можуть підтримувати або руйнувати один одного. Використані грамотно, вони можуть бути об'єднані - акцентуюче освітлення, може використовуватися як загальне освітлення вулиці, і навпаки. Для сучасного освітлення важливе розуміння того, що все, що сприймає людське око, повинне бути включене у світлове рішення простору. Кожний з перерахованих видів освітлення при цьому є частиною створюваної світлової картини.

Характер відвідування об’єкту зумовлює розташування в них значної кількості малих форм архітектури і предметів обладнання, які активно впливають на вирішення багатьох функціональних, інженерних та естетичних завдань і часто визначають якість цілого ансамблю.

Паркові меблі – необхідна конструктивна та декоративна частина благоустрою.

Стаціонарні і переносні лавки, столи, урни є найбільш чисельними і універсальними предметами обладнання.

Для зручності перебування в мотелі недалеко від головного входу організовуємо автомобільну стоянку.

РОЗДІЛ 4. АГРОТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ’ЄКТУ

4.1. Агротехніка створення садово-паркового об’єкту

4.1.1. Посадка дерев і чагарників

Садити дерева і чагарники можна цілорічно. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо теплолюбні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку. Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Осіння посадка хвойних, крім модрини, триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Весняна посадка без кому проводиться після розмерзання грунту і до початку розпускання бруньок (тривалість посадки 6-10 днів). Восени посадку можна починати після опадання листя і припинення росту і закінчувати за 1-2 тижні до початку стійких морозів. Всі інші посадки проводяться тільки з комом землі.

Порушення технології садіння дерев і чагарників у багатьох випадках є причиною низької декоративності, недовговічності, захворювань та загибелі рослин. Посадкові ями або траншеї потрібно копати не пізніше ніж за 2 тижні до посадки. При цьому грунт утримує добрий запас вологи, покращується його аерація та структура, відповідно. Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий - в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на глибину 15-20см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерева становить 70-120см, для чагарників - 30-70см. Для створення живоплотів із чагарників викопують траншеї: для однорядних живоплотів - розмірами 50 х 50см, для дворядних - 70 х 50см і для трирядних - 90 х 50см. Чагарники в живоплоти висаджують у траншеї на строго встановленій відстані один від одного. Після садіння крону підрізують і формують бортики із землі для затримання вологи після поливу.

Деревні ліани висаджують на об'єктах озеленення саджанцями, які мають бути добре розвинені, мати пагони завдовжки не менше як 1м і добре сформовану та компактну кореневу систему.

Коли посадкове місце готове, яму на 2/3 її об’єму засипають грунтосумішшю. Перед посадкою старанно оглядають коріння саджанців, пошкоджені корінці вирізають гострим садовим ножем, або секатором. Зрізи повинні бути рівними, а їх площина направлена вниз. Поверхню зрізу покривають садовою замазкою. Саджанці опускають в яму, розправляють коріння, спрямовуючи його вниз. Коренева шийка повинна бути 5-6 см вище від рівня грунту. Після встановлення рослини на необхідну висоту, яму засипають землею, пошарово ущільнюючи. Коли яма заповнена, по її периметру, роблять валик із землі для затримки води при поливі. Після посадки, рослину кріплять до кілків, добре поливають, мульчують торфом, або шаром рослинної землі.

4.1.2. Влаштування газонів.

Головними якостями звичайних садово-паркових газонів є їхня декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов посухостійкість і морозостійкість.

Створення міцної стійкості дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рідше - щільно-кущових і стрижнекореневих).

Для створення садово-паркових газонів підходять усі види трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути використані й інші - вівсяниця валійська (типчак), лучна, овеча, східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний, райграс багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний і сибірський.

Роботи зі створення та влаштування газону розпочинаються на етапі планування поверхні, глибокої обробки ґрунтового шару та внесення органічних і мінеральних добрив.

Для першокласного газону дуже важливим є дренаж. Його закладають після зняття родючого шару грунту. Він складається з таких шарів: бутового, товщиною 15 см, шару дрібних камінців, гравію чи грубозернистого піску, товщиною 5 см і, відповідно, - родючий шар, товщиною 15 см.

Грунт укочують важким катком, після чого знову розпушують поверхневий шар на 2-3 см, висіваючи в нього насіння і знову укочують легким катком. Попереднє укочування необхідне для запобігання осідання грунту і для доброго проростання насіння.

На даному об`єкті створення газону буде проводитись шляхом посіву насіння трав. Рівномірність посіву – основа отримання доброго трав`яного покриву. При посіві травосуміші насіння ретельно перемішують. Рекомендується спочатку висівати крупне насіння з загортанням до 3 см., а потім дрібне на глибину до 0,5-1,5 см. Мульчування посівів проводиться тонким шаром перегною або торфу. Після мульчування обов`язкове коткування легким катком. Після посіву насіння при сухій погоді слід утримувати грунт у вологому стані протягом п`яти днів, проводячи полив у ранні чи пізні вечірні години. При досягненні травостоєм 7-8 см. проводиться скошування газону.

В таблиці 4.1 наведено потребу в насінні газонних трав для створення звичайного садово-паркового газону.


Таблиця 4.1

Потреба в насінні газонних трав

Склад травосуміші Вміст виду у суміші, %

Норма

висіву,

кг/га

Площа

газону, га

Потреба в насінні, кг
Тонконіг лучний 60 40 0,5 12
Райграс пасовищний 40 120 0,5 24

4.1.3. Створення альпінарію

Основним елементом альпінарію є камінь, а рослини лише доповнюють і обрамляють брили. Гірку влаштовують на сонячному і захищеному від вітрів місці. Вона повинна мати кілька сторін огляду, і при цьому кожна повинна виглядати неповторно. Розмір визначається насамперед розмірами саду. Особливо варто продумати розташування на пласкій ділянці, тут важливо домогтися природного вигляду в контексті саду, забезпечити плавність переходу від альпінарію до навколишнього ландшафту. Створення альпійської гірки починається з розмітки ділянки. На запланованому місці виривають котлован і заповнюють його щебенем, битою цеглою або керамзитом, які слугуватимуть дренажем. Після закладення основи гірки ущільнюється дно котловану і його засипають родючим ґрунтом у рівень із землею. Землю засипають шарами, кожен шар ущільнюють і поливають водою, щоб заповнити порожнечі. Дренаж робиться для того, щоб земля не «втягнула» камені гірки у себе. На такій основі починається розміщення каменів і їхнє закріплення в ґрунті. На рис.4.1 зображено варіанти розміщення каміння в композиції.



Рис 4.1 Варіанти розміщення каменю в композиції

Традиційний спосіб — укладання ярусами. Їхня кількість залежить від розмірів гірки. Звичайно для гірки розміром 5 х 3 м виходить 3-5 ярусів. Розташування каміння повинно бути гармонійним, створювати ефект природного оголення. Іноді сформувати вигляд допомагає «головний» камінь, що створює певний центр композиції. Відстань між каменями повинна бути достатньою для нормального росту рослин, і для того, щоб підрослі рослини не приховували камені. Кам'яниста ділянка повинна виглядати естетично навіть без рослин, тому що в природі, на високогір’ях рослини лише підкреслюють неповторну велич каміння. Можливих рішень при створенні гірки безліч.Зелену основу складають низькорослі дерева і чагарники, листяні і хвойні, цибулинні. Рослини підбираємо так, щоб гірка виглядала привабливо цілий рік.

4.2. Агротехніка догляду за садово-парковим об’єктом

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

4.2.1. Догляд за деревами і чагарниками

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.

Поливання має забезпечувати постійну оптимальну вологість коренезаселеного шару ґрунту до глибини 60-70см. Найкраще розвивається дерево при вологості ґрунту 60-80% повної вологоємності.

Норми та кратність поливання залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності й посухостійкості порід, віку дерев. Терміни та кратність поливань залежать від пори висаджування рослин, фази їхнього розвитку й зовнішніх умов. Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4-6 раз.

Хвойні та листяні вічнозелені рослини (особливо у перший і другий рік після садіння) вимагають більш інтенсивного поливання в суху погоду. Пересаджені дерева старшого віку, крім поливання, слід дощувати.

Восени, коли довго не було дощів, за 2-4 тижні до середнього строку настання мінусових температур дуже важливо провести вологозарядне поливання рослин.

Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою "ґрунтового голоду" рослин є їхні слабі прирости, здрібнене листя та зміна барв.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

перший раз - весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

другий - в період повного розпускання листя;

третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться шляхом поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину глибиною 25-35 см діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 м² пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень.

Сухі підживлення належить проводити після дощу або поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри, 3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у молодих дерев на 0,3-0,5 м, у дорослих на 0,5-1м, у чагарників 0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив під час другого підживлення становить 35-40 г на 1 м² лунки.

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2-3 роки способом внесення компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

Дерева і чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали.

Якщо довго немає дощу, листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. що призводить до закупорювання їхніх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. З метою змивання осілого на листки пилу слід проводити освіжаюче поливання крон дерев. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні, серпні). Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (не пізніше 9-ї години) або ввечері (після 19-ї години) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4-5 разів за вегетаційний період - для листяних порід і 8-10 разів - для хвойних порід.

Обмивання крони проводиться за допомогою шланга або поливальних машин.

З бур'янами борються двома способами - механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

При механічному пошкодженні стовбурів або видаленні гілок деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і бактеріями, що зумовлює утворення дупел. Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами.

Для нормального росту й правильного розвитку дерев здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин. Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року.

Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне.

Формувальне обрізання дерев проводять у рядових та алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми рослин, рівномірного розташування скелетних гілок.

Розрізняють слабке, помірне і сильне обрізання, ступінь якого залежить від виду дерева, його віку і стану крони.

Формувальне обрізання рекомендується здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень).

Крони швидкорослих порід у місцях, де потрібно зберігати певну висоту і форму, обрізують щороку і один раз за 2-4 роки у повільнорослих (в'яз, дуб і липа). При обрізанні повільноростучих дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини.

Санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізують підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.

Омолоджувальне обрізання виконують лише в дерев, які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно вкорочують (на 1/2 - 3/4 загальної довжини) старі гілки, залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку. Омолоджують дерева навесні, поступово протягом двох-трьох років. Помірне та слабке омолоджування передбачає обрізання частини крони, а сильне - зріз крони до основи скелетних гілок.

Обрізування кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

У кущів з квітковими бруньками на пагонах поточного року (буддлея Давида, гортензія волотиста, пухироплідник калинолистий, таволги Бумальда, японська тощо), які цвітуть у середині чи в другій половині літа, навесні до початку росту або пізно восени вкорочують пагони на 1/2 - 1/3 їхньої довжини залежно від виду й сорту, а в низькорослих кущів окремі слабкі скелетні гілки можна "саджати на пеньок", залишаючи ділянку вищу від кореневої шийки на 10-15 см.

Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення.

Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у групі та в живоплоті) проводять періодично, в міру появи старіючих та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять навесні до початку росту.

Формувальне обрізування кущів проводиться з метою створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.

Санітарне обрізування кущів проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.

Згрібати листя з-під групи дерев і чагарників забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).

4.2.2. Догляд за живоплотами

Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку основу. Підстригання таких огорож починають від основи, визначивши необхідну ширину і рухаються догори.

Живоплоти, які формуються, починають стригти в перший рік після висаджування. Підстригання виконують згори на певній висоті від поверхні землі та з боків. Живопліт із світлолюбних кущів формують у вигляді зрізаної піраміди з нахилом бічних сторін 20-25 С та ширшою основою внизу.

У перший рік кущі живоплоту підстригають один раз за вегетаційний сезон - напровесні до початку сокоруху, пізніше - 3-5 разів за вегетацію в міру відростання.

Вільнорослі живоплоти систематично не підстригають. У них вирізають старі (які починають засихати) та надто загущені гілки. Один раз за два-три роки вільнорослі живоплоти проріджують у період спокою.

4.2.3. Догляд за виткими рослинами (ліанами)

У разі декорування стін споруд для підтримання рослин влаштовують спеціальні пристосування. Виткі рослини швидко використовують поживні речовини з ґрунту і потребують регулярного органо-мінерального підживлення, а глибоке залягання кореневої системи - щедрого поливання. Наземні частини витких рослин потрібно обприскувати чистою водою, яка не тільки освіжає рослини, а й змиває з листя пил і шкідників. Обприскування або поверхневий полив роблять лише вранці.

Обов'язковим прийомом догляду за виткими рослинами є регулярне обрізування. У загущених кущів вирізають старі гілки, які заважають росту молодих пагонів.

Ранньоквітучі ліани рекомендується обрізувати одразу після цвітіння. Вирізають, як правило, всі квітконосні гілки на рівні верхніх ступенів осьової системи, а також слабкі й загущені скелетні гілки й пагони. Проте у цьому разі залишають достатню кількість пагонів для забезпечення цвітіння ліан у наступному році.

Пізноквітучі ліани доцільно обрізувати на початку весни на рівні початкових ступенів осьової системи. Це забезпечує утворення, ріст нових пагонів та їхнє цвітіння у поточному році.

Деревовидні ліани, які вирощуються заради декоративності листя чи осіннього забарвлення, обрізують восени (листопадні) або навесні (вічнозелені). Обрізування пагонів і гілок, що віддаляються від наміченого для озеленення простору, проводять в міру виявлення його протягом сезону.

4.2.4. Утримання квітників

Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і розвитку рослин.

Догляд за квітниками полягає у поливанні, прополюванні, розпушуванні ґрунту, прищіпуванні та видаленні суцвіть, прибиранні стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв'язуванні рослин та укриття їх на зиму.

Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або ввечері, доти, поки вона не приживеться. Частих поверхневих поливань слід уникати.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов при догляді за сезонними квітниками в середньому має бути проведено 20-30 поливів. Квітники з покривних рослин поливають частіше - до 40-50 разів за сезон.

Норма поливання для однорічників та дворічників - 15-20, для багаторічників - 25-40 л/м2.

Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні, щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на 2-2,5 тижні) до змикання рослин.

Глибина розпушування однорічників - 3-5, багаторічників з поверхневим розміщенням коренів - 3-6 см.

Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур'янів. Як мульчу слід використовувати торф або компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу вносять шаром 3 см, на старших - 5-6 см і більше. Мульчують квітники із багаторічників один раз за два роки - восени, після обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив.

Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням. У виняткових випадках можна удобрити рослини водним розчином мінеральних речовин. Проте землю між рослинами слід покривати торф'яною потертю, дрібно насіченою соломою чи лісовою підстилкою.

Багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки. Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням азотних, а восени - переважно фосфорних і калійних. Добрива вносять з розрахунку (г/м2): 15-50 фосфорних (суперфосфат), 30-60 калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 азотних (аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що містять хлор, використовувати не рекомендується. Весною азотні добрива можна замінювати коров'яком (розбавляють 1:10) або курячим послідом (настій 1:20) при нормі 10 л/м2.

Багаторічні квіткові рослини часто відчувають нестачу мікроелементів, які найкраще слід вносити навесні під час першого розпушування ґрунту у вигляді кореневого підживлення з розрахунку 60-80 мл/м2.

Високі рослини підв'язують до кілків, а якщо вони висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.

Скельні рослини покривають тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна використовувати і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не прикривають рослини лісового походження - барвінок, папороть, плющ.

Кожні 3-5 (6-8) років багаторічні рослини викопують, ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур'яни, у добрюють перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують поділені рослини.

На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє цвітіння.

У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню. Цвітіння рослин продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3 - 1/4 їхньої довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних пагонів. Після прищипування рослини рясно поливають і підживлюють.

Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках полягає в уникненні зав'язування й дозрівання насіння, що сприяє збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень.

Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 С. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні парники, підвали й оранжереї.

На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина покривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після заморозків (по остиглій землі).

4.2.5. Догляд за газонами

Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття та обпалого листя.

Ранньою весною після танення снігу і підсихання грунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав'яного покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати грунтову кірку.

Одним із заходів догляду за газонами є землювання, яке стимулює кущіння злаків, поліпшує вологозабезпеченість молодих пагонів і загальну родючість грунту.

Землювання - це рівномірне поверхневе покриття газонів сумішшю добре переплілих органічних добрив, рослинної землі і грубозернистого піску. Воно проводиться 1 раз у 3-5 років весною, на початку літа (в період кущіння злаків) або восени після скошування.

Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати аерації ( проколювання або прорізування дернини) на глибину до 10 см.

Для підтримки декоративного стану газонного покриття і забезпечення нормального відростання травостою після скошування необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи грунт коренепроникаючого шару (на глибині 15-20 см) у вологому стані. Оптимальна вологість грунту під дерновотвірними злаками - 70-75% повної польової вологоємкості даного грунту.

У середньому загальна кількість поливів за вегетаційний період звичайних газонів становить 16 разів, партерних - 30.

Звичайні газони слід скошувати, як тільки травостій досягне висоти 8-10 см, 10-14 разів за сезон. Висота травостою, що залишається, - 4-5 см.

Остатній раз газони скошують приблизно за місяць до настання морозів з тим, щоб трава встигла зміцніти і накопичити достатньо поживних речовин. Зрізану траву необхідно обов'язково прибирати з поверхні газону, інакше під утвореними під час косіння валками дернина випріє і з'являться бурі плями.

Систематичне скошування травостою призводить до великого виносу поживних речовин з грунту і виснаження самих рослин, внаслідок чого газон потребує регулярних інтенсивних підживлень.При цьому вносять сухі або рідкі добрива. Терміни та норми внесення добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов і віку травостою. Орієнтовні дози внесення добрив за весь вегетаційний період на малородючих ґрунтах становлять з азоту - 40-80, фосфору - 60-120, калію - 100-120 кг/га.

Знищення бур'янів на газоні досягається, крім скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо забезпечити вчасне прополювання бур'янів у весняний період до їх цвітіння та штучного запліднення.

У ході боротьби з бур'янами найефективнішими профілактичними заходами є знищення бур'янів на ділянках під час обробки грунту і ретельне очищення насіннєвого матеріалу.

4.2.6. Догляд за елементами благоустрою

Догляд за дорожньою мережею та майданчиками включає такі види робіт, як поточний ремонт, санітарне очищення (підмітання, збирання випадкового сміття, прибирання снігу, посипання піском або іншими матеріалами крім солі в період ожеледиці, видалення трави.).

Періодичність санітарного очищення, поливання та миття доріг проводиться в міру необхідності, залежно від інтенсивності відвідування.

Догляд за іншими елементами благоустрою включає: поточний ремонт, підготовку обладнання до експлуатації в літній та зимовий періоди, усунення поточних дефектів з урахуванням системи огляду зелених насаджень, періодичне санітарне очищення урн, водойм, видалення снігу в зимовий період, миття лав, обслуговування систем освітлення, водопостачання, водовідведення, інше.

4.3. Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб.

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел.

Для захисту зелених насаджень від шкідників та хвороб застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні, біологічні, біофізичні, механічні та інтегральні.


РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Економічна частина складається з розрахунків і показників, які зводяться в окремі таблиці. Розрахунок кошторисної вартості будівництва садово-поркового об`єкта і робіт по догляду за ним проводимо за наступними пунктами:

- обгрунтування балансу території садово-паркового об´єкта (таблиця 5.1);

- виробнича програма робіт з будівництва об´єкта озеленення (таблиця 5.2);

- план з праці і заробітної плати для будівництва садово-паркового об´єкта (таблиця 5.3);

- розрахунок необхідної чисельності робочої сили згідно календарних термінів (таблиця 5.4);

- графік виконання робіт згідно календарних термінів (таблиця 5.5);

- розрахунок потреби і кількості основних і допоміжних матеріалів для будівництва садово-паркового об´єкта (таблиця 5.6);

- розрахунок витрат на послуги автомобільного транспорту загальногосподарського призначення (таблиця 5.7);

- розрахунок потреби машин і механізмів, витрат на механізовані роботи (таблиця 5.8);

- кошторисна вартість будівництва садово-поркового об`єкта і робіт по догляду за ним (таблиця 5.9);

Розрахунок балансу території містить:

- загальну площу об´єкта озеленення;

- площу, яка відведена під забудову;

- площу ділянок, які проектуються під зелені насадження;

- площу доріжок і майданчиків різного призначення.

Площу під окремими деревами, насадженнями в алеях приймаємо з розрахунку 4 м² на одне дерево, площа під кущами – 1 м² на один кущ, площа живоплоту – в залежності від конструкції.

Площа, яка проектується під деревами становить – 376 м² (94 шт. х 4 м²), під чагарниками – 33 м² (33 шт. х 1 м²), живоплотами – 47 м² (47 м. пог. х 1 м.).

Площа газонів залежить від площі озеленення за мінісом площі, зайнятої під деревами, кущами і квітниками.

Розрахунок кошторисної вартості будівництва розпочинається із зведення об´ємів робіт у єдину відомість.

На об´єкті висаджуємо 34 штуки дерев, з них листяних – 29, хвойних – 5. Посадку дерев-саджанців здійснюємо без кому у ями розміром 0,7 х 0,7 м. Рослинну землю, яку застосовуємо для заміни бідного грунту, підсипаємо до ям в межах 15%.

Чагарники, у кількості 33 шт. висаджуємо у ями розміром 0,5 х 0,5 м. рослинну землю підсипаємо також у межах 15%.

Загальна довжина живоплотів, які проектуються на території становить 47 м. пог. Кількість рослин необхідних для формування живоплотів – 96 шт. Для висаджування рослин викопуємо траншеї шириною 0,5 м.

На території об´єкту озеленення, крім існуючих асфальтованих доріг проектуємо створення доріжок з тротуарної плитки (354 м²) і природного каменю (229 м²).

Для освітлення території проектуємо встановлення світильників різного призначення, загальною кількістю – 29 шт. Для прокладання електричних кабелів викопуються траншеї глибиною 0,7м. і шириною 30 см., загальна довжина траншей – 380 м.

Малі архітектурні форми: альтанки – 3 шт., садові лави – 6 шт.

В таблиці 5.2 зведені основні об´єми робіт з озеленення і благоустрою об´єкта озеленення.

План з праці і заробітної плати для будівництва об´єкта складається на основі запланованого обсягу робіт (таблиця 5.2), норм часу і тарифних ставок.

Для кожного виду робіт визначаємо кількість часу в людино-днях (трудомісткість). Кількість людино-годин визначаємо множенням обсягу робіт на норми витрат часу в людино-годинах. Для переводу в людино-дні кількість людино-годин ділимо на 8 годин (тривалість робочого дня). Визначення основної зарплати працівників здійснюємо множенням кількості відпрацьованих людино-днів на відповідну тарифну ставку. Додаткову зарплату приймаємо в розмірі 40% від основної зарплати.

Загальний фонд заробітної плати складається із суми основної і додаткової заробітної плати.

Роботи з створення об´єкту об´єднані в такі групи:

1. Посадка дерев, чагарників і живоплотів, догляд за ними;

2. Влаштування газонів і квітників, догляд за ними;

3. Благоустрій території.

Разом із нарахуванням фонду заробітної плат суб´єкти господарської діяльності зобов´язані також ще нараховувати і здійснювати відрахування до фондів пенсійного і соціального страхування.

У звязку із сезонним характером робіт у зеленому будівництві, розрахунок необхідної чисельності робочої сили доцільно планувати щомісячно. Варто взяти до уваги, що одні і ті самі робітники після закінчення однієї роботи можуть використовуватися на інших роботах, час виконання яких не співпадає з попередніми.

На основі таблиці 5.4 складається графік виконання робіт (таблиця 5.5).

Основою для розрахунку потреби і кількості основних і допоміжних матеріалів є виробнича програма.

Розрахунок витрат на послуги автомобільного транспорту складається лише для вантажних автомобілів на основі кількості основних і допоміжних матеріалів, які необхідно перевезти для виконання виробничої програми. Вартість утримання машино-зміни залежить відмарки автомобіля, його вантажної під´ємності і призначення. На даному об´єкті використовуємо ЗІЛ-130, вантажна під´ємністю 4 т.; вартість утримання машино-зміни – 212 грн.

В таблиці 5.8 плануються лише роботи, які виконуються безпосередньо механізмами.

Загальну вартість будівництва садово-паркового об´єкта визначаємо у зведеному кошторисі витрат, який складається на основі даних, розрахованих у попередніх таблицях.

Інші виробничі витрати складають 1,5% від суми всіх попередніх витрат.

Виробнича собівартість становить суму калькуляційних статей з 1 по 6.

Витрати на збут становлять 1-2% від виробничої собівартості.

Повна собівартість будівництва садово-паркового об´єкта і робіт по догляду за ним визначається сумуванням виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

Величина прибутку визначається множенням повної собівартості на запроектовану рентабельність (15-20%) і діленням на 100.

Вартість будівництва садово-паркового об´єкта і робіт по догляду за ним становить суму повної собівартості і прибутку.

Таблиця 5.1

Баланс загальної території садово-паркового об´єкту

п\п

Види об´єктів Га % до загальної площі
1 Доріжки: 0,128 15,7
а) асфальтовані 0,070 8,6
б) з тротуарної плитки 0,035 4,3
в) з природного каменю 0,023 2,8
2 Майданчики 0,066 8,1
3 Зелені насадження: 0,550 67,6
а) під деревами 0,038 4,7
б) під чагарниками 0,003 0,4
в) під живоплотами 0,005 0.6
г) під газонами 0,500 61,4
д) під квітниками 0,004 0,5
4 Водойма 0,001 0,1
5 Споруди 0,063 7,7
6 Малі архітектурні форми 0,006 0,8
ВСЬОГО 0,814 100

Таблиця 5.2

Виробнича програма робіт з озеленення

п\п

Найменування робіт Одиниці виміру Обсяг робіт
1 Загальна площа обєкту га 0,814
2 Кількість рослинної землі, яка необхідна для посадки дерев м³ 3,5
3 Копання ям для дерев розміром 0,7 х 0,7 х 0,7 м шт. 34
4 Посадка дерев всього шт. 34
5 Кількість рослинної землі, яка необхідна для посадки кущів м³ 1,2
6 Викопування ям розміром 0,5 х 0,5 м. шт. 33
7 Посадка кущів всього шт. 33
8 Кількість рослинної землі для живоплоту м³ 3,5
9 Копання траншей 10 пог. м. 4,7
10 Посадка живоплоту шт. 96
11 Підготовка грунту для квітників м² 40
12 Посадка квітів:
а) килимкові м² 14
б) багаторічні м² 4
в) цибулькові м² 2
13 Підготовка грунту для газонів м² 5000
14 Посів трав і догляд за ними м² 5000
15 Копання траншей глибиною 0,7 м. і шириною 0,3 м. для прокладання електричних кабелів пог. м. 380
16 Влаштування доріжок:
а) з тротуарної плитки м² 354
б) з природного каменю м² 229
17 Влаштування грунтових площадок м² 657
18 Влаштування світильників шт. 29
19 Влаштування альтанок шт. 3
20 Влаштування садових лав шт. 6

Таблиця 5.4

Розрахунок необхідної чисельності робочої сили згідно календарних термінів

п/п

Найменування робіт Трудо-витрати, людино-дні

Запла-нована

кількість

Заплановані календарні терміни
днів осіб
1 2 3 4 5 6
1 Копання ям ямокопачем КЛЯ-1 діаметром 70 см. 0,04 1 1 2 декада квітня
2 Копання ям вручну глибиною і шириною до 1 м. 1,24 1 1 2 декада квітня
3 Копання траншей для живоплотів вручну 14,10 2 7 2 декада квітня
4 Навантаження і розвантаження саджанців на машину 0,10 1 1 3 декада квітня
5 Рознесення саджанців дерев і кущів для посадки на відстань до 100 м. 0,21 1 1 3 декада квітня
6 Обрізка пошкодженого коріння секатором 0,15 1 1 3 декада квітня
7 Перенесення на ношах рослинної землі на відстань до 30 м. 1,97 1 2 3 декада квітня
8 Посадка саджанців дерев у готові ями з підсипанням рослинної землі та ущільненням 1,24 1 1 3 декада квітня
9 Посадка саджанців чагарників у готові ями з підсипанням рослинної землі та ущільненням 4,68 2 2 3 декада квітня
10 Планування ділянки вручну на око 68,75 10 7 3 декада березня
11 Вирівнювання грунту граблями з розбиванням грудок і вибиранням коріння 27,50 5 6 3 декада квітня
12 Розкидання сухих органічних добрив 1,30 1 1

1 декада

травня

13

Посів газону вручну площею понад 1000 м²

2,25 1 2

1 декада

травня

Продовження таблиці 5.4
1 2 3 4 5 6
14 Посадка квітів 0,04 1 1

1 декада

травня

15 Полив квіткових рослин з лійок з піднесенням до 50 м. 0,38 1 1

1 декада

травня

16 Влаштування пристовбурних лунок і канавок 1,74 1 2

1 декада

травня

17 Прополювання і розпушування пристовбурних лунок і канавок 1,56 1 2

3 декада

червня

18 Прополювання живоплотів 0,63 1 1 1 декада липня
19

Полив рослин зі шлангу з піднесенням шлангу до 100 м

19,08 5 4 2 декада липня
20 Формувальне обрізування 4,24 2 2 2 декада березня
21 Стрижка живоплоту шпалерними ножицями з трьох сторін із землі 0,44 1 1 2 декада березня
22 Утеплення стовбурів рогожею 0,30 1 1 3 декада листопада
23 Прополювання газонів, збір і виніс трави на відстань до 50 м 7,81 2 4 1 декада травня
24 Викошування суцільних газонів газонокосаркою 306,25 20 16 з квітня по листопад
25

Встановлення і прибирання кілків

0,22 1 1 3 декада квітня
26 Влаштування корита глибиною до 10 см. під садово-паркові доріжки і майданчики 32,79 10 3

3 декада

квітня

27 Копання траншей для прокладання електричних кабелів

114,00

10 11

3 декада

березня

28 Влаштування грунтових доріжок 24,05 5 5 1 декада травня
29 Влаштування світильників 3,26 2 2 3 декада квітня
30 Влаштування паркових лав довжиною 2,5 м зі спинкою 4,26 2 2 1 декада травня

Таблиця 5.6

Розрахунок потреби і кількості основних і допоміжних матеріалів для будівництва садово-паркового об´єкта

п\п

Найменування матеріалів

Од.

вим.

Кіль

кість

Вартість без ПДВ У тому числі по кварталах
Оди-ниці Всьо-го I II III IV
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Основні матеріали
Саджанці дерев і чагарників
1 Робінія псевдоакація‘Frisia’ шт. 6 300 1800 1800
2 Модрина європейська шт. 4 20 80 80
3 Береза повисла шт. 7 5 35 35
4 Клен гостролистий ‘Royal Red’ шт. 3 1500 4500 4500
5 Горобина арія ’Lutescens’ шт. 5 800 4000 4000
6 Яблуня ‘Wintergold’ шт. 6 100 600 600
7 Магнолія Суланжа‘Alexandrina’ шт. 1 80 80 80
8 Верба цільнолиста ’Pendula’ шт. 1 70 70 70
9 Туя західна шт. 2 60 60 60
10 Туя західна ‘Reingold’ шт. 2 70 140 140
11 Хеномелес красивий шт. 1 35 35 35
12 Барбарис Тунберга ‘Aurea’ шт. 28 38 1064 1064
13 Спірея японська ‘Anthony Waterer’ шт. 48 23 1104 1104
14 Барбарис Тунберга ‘Atropurpurea’ шт. 2 36 72 72
15 Барбарис Тунберга ‘Green carpet’ шт. 1 36 36 36
16 Спірея гостра шт. 20 20 400 400
17

Спірея японська‘Alpina’

шт. 2 20 40 40
Продовження таблиці 5.6
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
18 Форзиція проміжна ‘Spectabilis’

шт.

5

31

155

155

19 Дейція рожева шт. 3 31 93 93
20 Кольквіція приємна шт. 7 25 175 175
21 Кипарисовик Лавсона ‘Minima Aurea’ шт. 3 46 138 138
22 Ялівець горизонтальний‘Glauca’ шт. 3 40 120 120
23 Сосна гірська ‘Gnom’ шт. 1 26 26 26
24 Кипарисовик тупий ‘Nana Gracilis’ шт. 3 46 138 138
25 Жимолость японська ‘Aureoreticulata’ шт. 2 33 66 66
26 Виноград п´ятилисточковий шт. 2 23 46 46
Квіткова розсада
1 Арабіс війчатолистий шт. 10 7,50 75.0 75.0
2 Астильба гола шт. 8 12,70 101.6 101.6
3 Горлянка повзуча ‘Burgundy Glow’ шт. 12 9,40 112,8 112,8
4 Дзвіночки Пожарського шт. 10 10,80 108,0 108,0
5 Крокус ‘Joan of Arc’ шт. 5 2,0 10,0 10,0
6 Крокус ‘Little Dorrit’ шт. 10 2,0 20,0 20,0
7 Крокус прекрасний шт. 10 2,0 20,0 20,0
8 Молодило павутинне шт. 8 6,50 52,0 52,0
9 Молочай міртолистий шт. 5 5,50 27,5 27,5
10 Очиток Еверса шт. 10 6,50 65,0 65,0
11 Очиток товстолистий шт. 10 6,50 65,0 65,0
12 Флокс шиловидний ‘Apple Blossom’ шт. 10 6,90 69,0 69,0
13 Хоста Зібольда ‘Elegans’ шт. 5 11,00 55,0 55,0
14 Хоста вздута‘Thomas Hogg’ шт. 5 11,00 55,0 55,0
15

Чебрець повзучий

шт. 8 6,90 55,2 55,2
Продовження таблиці 5.6
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Насіння газонних трав

1

Травосуміш (тонконіг лучний, райграс пасовищний) кг. 36 20,00 720 720

РАЗОМ

16507,5

15073

1434,5

Допоміжні матеріали
1 Рослинна земля 1м³ 8,2 29,00 237,8 237,8
2 Кілки для дерев шт. 34 1,50 51 51
3 Мінеральні добрива кг. 50 8,00 400 400
4 Рогожа м² 34 5,00 170 170
5 Бордюр (770 х 230 х 90 мм) шт. 338 20,0 6760 6760
6 Пісок 1м³ 58,3 40 2332 2332
7 Щебінь 1м³ 87,45 90 7870,5 7870,5
8 Садові лави шт. 6 250 1500 1500
9 Тротуарна плитка м² 354 78 27612,0 27612,0
РАЗОМ 46933,3

288,8

46474,5

170
ВСЬОГО 63440,8 15361,8 47909 170

Таблиця 5.9

Кошторисна вартість будівництва садово-поркового об`єкта

і робіт по догляду за ним

№ п/п Статті калькуляції

Сума, тис. грн.

1 Основні і допоміжні матеріали, роботи і послуги виробничого характеру від сторонніх підприємств і організацій 63,440
2 Основна заробітна плата робітників 18,124
3 Додаткова заробітна плата робітників 7,250
4 Відрахування на соціальні заходи 8,678
5 Витрати на утримання і експлуатацію устаткування, в т.ч.
-послуги транспорту 5,009
-послуги машин і механізмів 24,706
6 Інші виробничі витрати 1,908
7 Виробнича собівартість 129,115
8 Адміністративні витрати 19,367
9 Витрати на збут 1,291
Повна собівартість будівництва 149,773
Прибуток 22,466
Вартість будівництва 172.239

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці – система законодавчих актів та відповідно їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, зберігають здоров´я та працездатність людини в процесі праці.

Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів) з охорони праці, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях.

Закон України про охорону праці встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв’язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.

Організація робіт з охорони праці включає:

- забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будинків, споруд;

- нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

- інструктаж з техніки безпеки і навчання працюючих безпечним умовам праці;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

- організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування робітників, професійний відбір працюючих щодо окремих спеціальностей.

6.1 Організація безпеки праці для попередження виробничого травматизму

В проекті озеленення та благоустрою мотелю передбачається проведення таких видів робіт: підготовка грунту, навантажувально-розвантажувальні роботи, перенесення вантажів, викопування посадкових ям і траншей, посадка рослинного матеріалу, роботи по догляду за рослинами з ручним інстру-ментом.

Оскільки всі роботи проводяться на відкритій місцевості, велику роль відіграють фактори зовнішнього середовища. Тривале перебування працівника у несприятливому для людини температурному режимі, негативно впливає на здоров’я та самопочуття. Якщо температура зовнішнього середовища вища фізіологічних потреб організму (вища 18-19 градусів Цельсія), то тепловіддача організму буде утруднена, що суттєво знизить працездатність людини. Це призводить до перегрівання організму. Тому працівник повинен мати головний убір, повинен бути забезпечений водою.

При ручному обробітку грунту потрібно звернути увагу на якісну підготовку інструменту. Він повинен бути легким, зручним в роботі, міцним, загостреним, без заусениць. Ручки інструментів повинні бути зручними та гладкими з твердої деревини чи пластмаси. Відстань між працюючими, для запобігання поранень, повинна бути не менше 5 метрів. Не дозволяється працювати без рукавиць та взуття. Прополювання проводять прополюваль-ними ножами і ручними розрихлювачами. При викопуванні та пересадці квітів та кущів більше всього страждають локтеві частини руки. Тому бажано користуватися рукавицями, які стягуються в зап’ястях резинкою з налодо-нником.

Роботи повя’зані з викопуванням посадкових ям, можна віднести до розряду земельних робіт. Грунт, вийнятий з траншеї чи посадкової ями, слід розміщувати на відстані не менше 0,5 м від бровки отвору. Розробляти грунт способом підкопу не допускається. Валуни і каміння, а також відшарування грунту, виявлені на відкосах, повинні бути видалені. Перед допуском робітників в траншеї глибиною більше 1.3 м повинна бути перевірена стійкість відкосів.

Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватись у відповідності до нормативно-технічної документації, яка містить положення щодо безпеки при виконанні робіт даного виду. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути обладнанні знаками безпеки. Не допускається знаходження людей і рух транспортних засобів в зоні можливого падіння вантажів. Перед підйомом і переміщенням вантажів повинні бути перевірені стійкість вантажів і правильність їх стропування. При ручному стропуванні вантажів повинні використовуватись спеціальні драбини і інші пристосування, які забезпечують безпеку працівників. Вантажі на транспортних засобах повинні бути укладені і закріпленні так, щоб під час транспортування не виникло їх зміщення і падіння. Місця виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинні бути розміщені на спеціально відведені території з твердим і рівним покриттям і мати достатнє природне та штучне освітлення. Освітлення повинно бути рівномірним (5-10 люкс) без сліпучої дії на працівників. Все обладнання яке використовується при роботі з вантажами повинно бути справним і відповідати вимогам безпеки. Робітники, зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах, повинні проходити попередній і періодичні медичні огляди та інструктажі з охорони праці та надання першої медичної допомоги. При виконанні робіт вручну максимальна вага переміщуваного вантажу повинна бути: для жінок віком 16-18 років – 10 кг, для чоловіків віком 16-18 років – 10 кг: старше18 років – відповідно 20 і 30 кг. Підлітки до 18 років до важких фізичних робіт не допускаються, а допускаються не більше як на третину зміни для роботи з вантажами вагою до 4 кг.

Посадкові роботи виконуються вручну, тому тут найбільшу увагу слід звернути на роботу з ручними знаряддями праці (лопатами, сапами, граблями, сокирами). Ручні знаряддя праці повинні бути у справному стані: робоча частина заточена відповідно до вимог, а держак надійно прикріплений. Посадка крупномірних дерев здійснюється відповідно до технологічних вимог. Упаковку з кома дозволяється знімати лише після встановлення дерева у посадкову яму. Для запобігання нахиленню або вивертанню дерева його закріплюють за допомогою розтяжок: стовбур обв’язують мішковиною, а потім дротом, в кінці якого натягують і прикріплюють до міцних коротких кілочків, вбитих в землю за межами посадкової ями. При необхідності крону дерева підрізають. Для цього використовують переносні драбини. Їх верхня сходинка повинна бути оббита повністю, майданчик огороджений перилами; інструменти (ножі, сокири, секатори) повинні бути справними, гострими і щільно насадженими на держак. Ручні знаряддя праці переносять (чи перевозять) в спеціальних чохлах чи ящиках. Ручки ручного інструменту повинні бути відшліфовані від візуально видимих дефектів.

Працювати з газонокосаркою рекомендується в довгих штанах і черевиках, а також обов'язково надягати захисні окуляри. Користуватися газонокосаркою слід на рівних поверхнях, уникаючи насипів і горбів; не варто починати роботу в дуже жарку погоду.

6.2 Виробнича санітарія та гігієна праці

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, що попереджують чи зменшують дію на працівників шкідливих виробничих факторів.

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, з отрутохімікатами. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захво-рюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

З метою збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть відпочити під час обідньої перерви, прийняти їжу, взимку — обігрітись. Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Перед початком роботи робітник повинен одягтися у спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити у спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать у спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальну шафу або вішають у спеціально відведеному для цього місці.

У район розміщення побутових приміщень подається вода. Для пиття слід застосовувати переварену воду, яку зберігають у спеціальних бачках з кришками і кранами. Бачок, заповнений водою, повинен бути весь час закритий. Сиру водопровідну воду вживають за допомогою спеціально обладнаних фонтанчиків. Відстань від місця, де є вода, до робочих місць повинна бути не більше 75 м. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб кожен робітник мав змогу дотримуватись особистої гігієни на виробництві.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.

У жаркий період лісокультурного сезону слід переміщати зміну, щоб вона проходила у більш прохолодний період дня. Можна організувати довшу обідню перерву (до 1,5-2 год.) і використовувати для цього саму жарку частину дня. Для покращення мікроклімату в будиночках на холодний період сезону слід влаштовувати їх з добре підігнаними дверима, а в літній період створити вентиляцію та забезпечити питну воду. Згідно санітарних норм при температурі повітря до 30ºС на одну людину необхідно мати 1,5-2 л. води, при температурі більше 30ºС – 3-3,5л., а з врахуванням гігієнічної мети – 4-5 л. води на день.

Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче — 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 10—20 °С.

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом. Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору — спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, 03-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя.

6.3 Пожежна безпека

Протипожежна профілактика – це комплекс заходів, спрямованих на попередження пожеж і створення умов для успішного їх гасіння у разі виникнення.

Власники підприємства зобов'язані:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

- забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

- організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єкту;

- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

- проводити службове розслідування випадків пожеж.

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки

Пожежна безпека забезпечується: системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

Запобігання пожежі досягається попередженням появи у горючому середовищі джерел загоряння. Наступними мірами являються обмеження маси чи об’єму горючих речовин і найбільш безпечний спосіб їх розміщення.

Забороняється гасити полум’я водою, не відключивши попередньо електромережу, для запобігання ураження електрострумом.

Ступінь пожежної безпеки зелених насаджень залежить від породи, віку цих насаджень, від пори року і метеорологічних умов. Так, влітку в посушливу погоду найбільшу пожежну небезпеку представляють хвойні насадження, а особливо чисті соснові. На ділянці проведення робіт по озелененню необхідна наявність протипожежних щитів. До їх складу входять вогнегасники, ящики з піском, лопати, кірки, сокири, ємності з водою, відра, азбестове полотно розміром 2х2 м. Кількість засобів пожежогасіння, якими забезпечується об’єкт, залежить від його площі і категорії пожежної безпеки.

Отже, для покращення умов праці, забезпечення гігієни праці та попередження виробничого травматизму пропонується провести і дотримуватись наступних заходів:

1. Уникати проведення робіт на відкритому повітрі при несприятливих метеорологічних умовах, у вечірні години та вихідні дні;

2. Систематично проводити видачу засобів індивідуального захисту;

3. Встановити оптимальний режим праці та відпочинку;

4. Строго дотримуватися правил пожежної безпеки;

ВИСНОВКИ

У результаті виконання дипломної роботи розроблено проект благоустрою та озеленення території мотелю у місті Жидачеві. Для цього був проведений літературний пошук по даній темі, дослідження природних умов району, аналіз існуючочго стану насаджень та благоустрою даної території, розроблено агротехніку створення зелених насаджень і догляд за ними. А також розраховано економічне обгрунтування реалізації проекту та наведено заходи з охорони праці.

Питання благоустрою та озеленення є важливим для забезпечення високого іміджу мотелю і підвищенні конкурентного статусу на ринку, оскільки створює більш комфортні умови перебування клієнтів.

Створення зелених насаджень – тривалий складний процес, що пов´язаний з комплексним виконанням робіт агротехнічного та інженерно-будівельного характеру. Для проведення заходів з організації та благоустрою території, підготовки грунту, посадки дерев та чагарників, влаштування газонів та квітників, догляду за насадженнями, формуванню декоративних груп, з урахуванням їх еколого-біологічних та декоративних властивостей необхідні кваліфіковані спеціалісти.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боговая И.О., Теодоронский В.С. Озеленение населенных мест. – М.: Агропромиздат, 19. – 239с.

2. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное искусство. – М.: ВО Агропромиздат, 1988. – 233 с.

3. Горохов В.А. Городское зеленое строительство. – М.: Стройиздат, 1991. – 416с.

4. Державні будівельні норми України. Держбуд України. Київ, 2002

5. Ерохина В.И., Жеребцова Г.П., Вольфтруб Т.И. Озеленение населенных мест: Справочник. – М.: Стройиздат, 1987. – 480с.: ил.

6. Краєзнавчі матеріали про природу та річкову мережу Жидачівщини / Я. Турченяк, Д. Гаврильчук, М. Марків та ін. - Жидачів, 2004. - 32 с.

7. Краткий справочник архитектора. Ландшафтная архитектура. Под ред. Родичкина И.Д. – К.: Будівельник, 1990 – 336с.

8. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: Підручн. – Львів: Світ, 2005. – 456с.: іл.. Бібліограф. с450.

9. Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству

№ 70 від 29 квітень 1994 року. Про затвердження Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України

10. Озеленение населенных мест: Справочник /В.И.Ерохина, Г.П.Жеребцова, Т.И.Вольфтруб и др.; Под ред. В.И.Ерохиной. – М.: Стройиздат, 1987. – 480 с.

11. Рубцов Л.И., Лаптев А.А. Справочник по зеленому строительству. – К.: Будівельник, 1971. – 312 с.

12. Хессайон Д.Г. Все о декоративных деревьях и кустарниках. – Москва.: „Кладезь-Букс”, 2003. – 128с.

13. Хессайон Д.Г. Все о цветах в вашем саду. – Москва.: „Кладезь-Букс”, 2004. – 160с.

Похожие рефераты:

Вивчення молодшими школярами рослин на уроках природознавства в 3 класі

Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва

Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів

Форми організації навчання природознавству в початковій школі

Озеленення інтер’єру та офісу

Біологічний контроль збудників хвороб рослин

Основи використання проектно-технологічної діяльності учнів сільської школи на заняттях з трудового навчання

Фізіологічні основи живлення рослин и застосування добрив

Правовий режим об’єкту цивільного права за законодавством України

Методика використання кімнатних рослин у навчально-виховній роботі з біології

Вплив прийомів догляду на ріст, продуктивність та урожайність кукурудзи на зерно

Експериментальне дослідження активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою

Парки та сади Чернігівщини

Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення в ДП "Білоцерківське лісове господарство" на засадах екологічно орієнтованого лісівництва

Виховання ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку

Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу