Скачать .docx  

Реферат: Гурт "Браво"

Жанна Агузарова

Народилася 7 липня 1967 року в Новосибірської області. У 1983 році приїхала до Москви і увійшла до складу групи "Браво" (тоді що ще називався "Постскриптум"). У грудні відбувся перший концерт "Браво" на дискотеці в Крилатськом. У своїх виступах група "Браво" вдало поєднувала ностальгічний імідж, який стане візитною карткою групи, і яскраві мелодії Хавтана. Завдяки цьому "Браво" стало зіркою московської сцени. Записаний восени 1983 роки мініальбом розійшовся по всій країні. У березні 1984 року, в розпал антироковой компанії, Жанна Агузарова, що виступала тоді по сценічним ім'ям Іванна Андерс, прямо під час концерту була арештована і полгода провела у в'язниці і інституті імені Сербського. Але вже наступного року Алла Пугачова представила групу "Браво" в програмі Ленінградського телебачення "Музичний ринг". У травні 1986 року, після виступу на "доля-панорамі-86", група почала гастролювати по країні. У 1987 році фірма "Мелодія" випустила першу пластинку "Браво", успіх супроводив і на "доля-панорамі-87". Всій країні сталі відомі пісні у виконанні співачки - "Жовті черевики", "Кішки", "Дивна країна". Проте після успіхів група вступила в смугу невдач. Після неодноразових заяв про відхід Жанна Агузарова покинула "Браво" і почала сольну кар'єру. У 1990 році вона закінчила Московське музичне училище імені Ипполитова-Иванова і в тому ж році виїхала в США і влаштувалася в Лос-Анджелесі, де працювала в ресторані "Чорне море". У 1992 році вона взяла участь в записи альбому Василя Шумова "Тектоніка". У 1993 році Жанна Агузарова приїхала на гастролі "Браво" до Ізраїлю і разом з деякими музикантами зі свого андерграундного колективу взяла участь в ювілейному турі "Браво" по містах Росії. У червні 1996 року співачка знов приїхала в Москву і взяла участь в передвиборній акції "Голосуй або програєш".


Створення гурту

Група була створена у вересні 1983 року колишніми музикантами маловідомих московських груп “Рідкісний птах”, де починав свою музичну кар'єру Євгеній Хавтан (гітара, вокал) і “Postscriptum ”, у якій грали Андрій Конусов (бас), Олександр Степаненко(саксофон, клавішні) і Павло Кузін (барабани). Після того, як до групи приєдналася приїхала до Москви з Сибіру співачка Жанна Агузарова (що виступала тоді під псевдонімом Іванна Андерс) група знайшла свою назву і оригінальний склад. Незвичайне для того часу поєднання ностальгічного іміджу стиляг початку 60-х років і оригінального музичного стилю, в якому стилізовані рок-н-роллы і твисты були сусідами з новою хвилею і реггей, зробило групу зірками московської сцени. Незабаром “Браво” записують свій перший міні-альбом, який на касетах розійшовся по всій країні. Через декілька тижнів після запису відбувся сумнозвісний концерт групи в ДК “Мосенерготехпром” - у той час концерти груп поза філармонічними організаціями жорстко присікалися, і Агузарова прямо на концерті була арештована і декілька місяців провела в слідчому ізоляторі. Проте наступного року в оновленому складі “Браво” вступають в московську долю-лабораторію, де отримують статус любительського колективу, а що виявила цікавість до молодої групи Алла Пугачова представила “Браво” в популярній програмі ленінградського телебачення “Музичний ринг”. У травні 1986 року, після виступу на фестивалі “долі-панорамі-86”, “Браво” перейшли на професійну сцену і почали гастролювати по країні. У 1987-м на фірмі “Мелодія” виходить перша пластинка “Браво”. Проте після періоду успіхів група вступила в смугу невдач - виснажливі гастролі викликали чергу змін в складі, в грудні 1988 року вирушає з групи Агузарова. Її місце в мікрофону по черзі займали Євгенії Осин (1989 ), Ірина Епіфанова (1990), проте, не дивлячись на те, що деякі із записаних з ними пісень придбали широку популярність, співпраця з ними виявилася короткочасною. У вересні 1990 року новим вокалістом групи став Валерій Сюткин, “Телефон”, що раніше працював в групах, “Архітектори”. Природжений фронтмен, обдарований співець і автор пісень, Сюткин зумів вдихнути в “Браво” нове життя. Пісні групи знову звучать на радіо і телебаченні, концерти йдуть з аншлагом, виходять, альбоми “Стиляги, що стали бестселерами, з Москви” (1992), “Московський біт” (1993). Осенью 1993-го групі виконується десять років, і “Браво” вирушають в ювілейний тур по країні, в якому взяла участь, Жанна Агузарова, що повернулася із США. У 1996 році, вирішивши почати сольну кар'єру, групу покидає Валерій Сюткин. Після довгих пошуків група знайшла нового вокаліста: їм став Роберт Ленц з московської групи “MessAge”. З ним був записаний альбом “На перехрестях весни” (1996). На всьому протязі своєї кар'єри “Браво” не раз виявлялися на межі розпаду, склад групи неодноразово мінявся, але всякий раз вони благополучно відроджувалися, ставши до середини 1990-х років одними з лідерів вітчизняної піп-сцени.1983 рік. На базі ДК енергетиків була створена група ПОСТСКРИПТУМ. У ній зустрілися: Євгеній Хавтан (гітара, вокал), Ігор Сукачев (гітара, вокал) і Павло Кузін (ударні). Незабаром Сукачев вирушає створювати БРИГАДУ, а в групі Хавтана відбувається ряд змін: з'являються басист Андрій Конусов, саксофоніст Олександр Степаненко і, нарешті, співачка Жанна Агузарова (Іванна, що в ті роки виступала під ім'ям, Андерс). У вересні 1983 р. народжується нова назва - БРАВО. Цікаво, що до цього дня продовжує існувати (не знаменуючи це якими-небудь успіхами) і ПОСТСКРИПТУМ. Конусова в 1985 р. змінив Тімур Муртузаєв (пізніше - БРИГАДА З).

БРАВО швидко стає популярним. 1983-1984 рр. - час моди на ретро, всілякі рокабилли і ска. До того ж вдалі тексти, танцювальні, "забійні" мелодії, колоритний соліст. БРАВО на слуху. У 1986 р. БРАВО з успіхом виступає на "доля-панорамі-86" і переходить в професіонали (до цього статус в БРАВО був любительський). Перший альбом групи, що випущений в 1987 р. і складається з таких популярних номерів, як "Білий день" (у "мелодиевском" варіанті - "Вірю я"), "Кішки", "Жовті черевики", "Ленінградський рок-н-рол" і інших - відразу розійшовся солідним накладом по країні.

Процес створення нової команди почався з пошуків саксофоніста, тому що грати newwave без саксофона, на думку Хавтана, було не можна. У підмосковному Желсзнодорожном був знайдений Олександр Степаненко, що грав в місцевому банкетному залі. Потім з'явилася Жанна Агузарова: одного дня в квартирі Женіной пролунав нічний дзвінок, і дівчина на іншому кінці дроту заявила, що вона хоче співати і шукає ансамбль. "До цього про неї мені розповідали такі альтернативщики, як "Мухомори", яких КДБ вже намагався посадити у в'язницю, і вони дивом ще не сіли на той час. Вони мені сказали, що є дівчина така, і я вже був готовий до цього дзвінка. Вона приїхала і підкорила всіх нас", - згадує лідер групи "Браво", яка починала в наступному складі: Євгеній Хавтан (керівник, гітарист, композитор), Іванна Андерс (вона ж Жанна Агузарова - вокал), Андрій Конусов (бас-гітара), Павло Кузін (ударні), Олександр Степаненко (саксофон). До речі, назву групи придумала подруга Жанни. Після одного з відвідин Великого театру дівчина подумала, що традиційні театральні крики "Браво" - непогане ім'я для колективу. Музиканти погодилися, що її пропозиція краще придуманих ними варіантів - "Твіст", "Шейк" або "КВН".

Першою піснею ансамблю стала композиція "Кішки", яку Женя награв Жанні на гітарі, а опісля декілька днів вокалістка принесла для неї вірш Уїльяма Дж. Сміта. По визнанню Євгенія тоді Жанна володіла рідким даром знаходити дуже вдалі вірші для пісень. Принесена нею поезія і музика Хавтана склали основу першого 20-хвилинного запису, який з'явився на касетах в 1984 році. "Ми грали концерти, і я вже відчував, що за нами стежать, -рассказывает Євгеній Хавтан. - Аби увічнити нашу творчість, ще не знаючи, що з нами станеться, ми на нашій репетиційній базі за допомогою перших розповсюджувачів магнитоальбомов Віктора Алісова і Юрія Севостьянова зробили цей запис, який на сьогоднішній день є для мене еталонною по енергетиці, по настрою, по кількості щирості і по кількості лажі - там все відповідає уявленню про те, яким має бути перший запис в групи". Ця сесія знаменита тим, що бас-гітарист Андрєї Конусов, якому під час домашньої сварки чоловіка прищикнула палець, грав на своєму інструменті фактично трьома пальцями.

Через декілька тижнів після запису, 18 березня 1984 року (цю дату "Браво" вважає своїм офіційним днем народження), в ДК "Мосенерготехпром" відбувся сумнозвісний концерт групи, головними дійовими особами якого стали співробітники правоохоронних органів,, а фінальна коди прозвучала в місцевому відділенні міліції, де музиканти писали пояснювальні записки з приводу того, хто організовував їх виступ і як і де поширювалися квитки. Посадити всіх учасників ансамблю не змогли, оскільки був відсутній склад злочину. Більше всіх дісталися Жанні Агузарової, в якої були проблеми з московською пропискою і паспортом, - її заарештували і декілька місяців вона провела в слідчому ізоляторі, а "Браво" попало у відомий "чорний список" заборонених команд, в якому займало третю або четверту строчку, - після "Акваріума" з "Алісою". Проте, в період відсутності Жанни група продовжувала репетиції. Проте, не вірячи в можливість подальшої роботи "Браво", музиканти стали покидати команду. Бас-гітарист Андрій Конусов пішов в "Карнавал", де теж грав тиждень і потім назавжди покінчив з кар'єрою бас-гітариста. Замість нього в "Браво" прийшов Тімур Муртазаєв, що грав на контрабасі. Закінчуючого Гнесинку Олександра Степаненко, якому була просто необхідна концертна практика, запросив в "Динамік" Володимир Кузьмін. Саксофоніста, що пішов, змінив Ігор Андрєєв. У "перехідний" період замість Агузарової, що писала листи з проханнями її діждатися, співав Сергій Риженко ("Футбол", "Останній шанс", "Машина часу"). Дебют ансамблю в новому складі відбувся на дні народження у Олександра Ліпніцкого, який наголошувався на його дачі і де в числі гостей були присутні музиканти груп "Кіно", "'Аквариум" і "Звуки Му". Всі вони взяли участь в святковому концерті, через два дні після якого Євгеній Хавтан був відрахований з МІЇТа.

Аби КДБ зручніше було контролювати творчість молоді, в 1985 році в Москві була створена творча лабораторія доля-музики, куди запросили і "Браво". Повернулася Жанна Агузарова, ансамбль отримав статус любительського колективу, їм зацікавилася Алла Пугачова, що запросила хлопців взяти участь в концерті "Рахунок 904" який відбувся в 1986 році після трагедії в Чорнобилі. Після телетрансляції цього концерту, в якому прозвучала пісня "Вірю я", "Браво" відкрилася дорога на телебачення. Та ж Пугачова представила артистів в програмі "Музичний ринг". По рекомендації Жанни в групу прийшов ксилофоніст і клавишник Павло Марказьян. Тоді ж "Браво" запросили на "долю-панораму-86", яка прошла в Центральному Будинку Туриста. Визнані метри доля-музики - Олександр Градський, "Машина часу" і "Автограф" - були проти участі у фестивалі непрофесійної команди. Проте хлопці так відчайдушно і відважно відіграли свої пісні, що отримали відразу дві винагороди - приз глядацьких симпатій і приз за кращу шоу-програму. Тодішні акули вітчизняного шоу-бізнесу, що зароджувався, не могли залишитися байдужими до долі молодого колективу. Валерій Гольденберг запросив "Браво" на роботу в Московську обласну філармонію, і вже в статусі філармонічних трудівників музиканти взяли участь у фестивалі "Літуаника-86", де їх програма також була визнана кращою. Що вважає, що "Браво" ще рано бути професіоналами, Жанна Агузарова після чергового скандалу залишила гурт. Місце в мікрофону зайняла Ганна Салміна, що заспівала суперхіт "Король Помаранчеве літо", що став по опиту "Звукової доріжки" "МК" найпопулярнішою композицією 1986 років. Після Салміной в групі недовго пропрацювала Тетяна Рузаєва, а потім Жанна Агузарова вирішила повернутися в "Браво". У 1987 році фірма "Мелодія" випустила пластинку "Браво", яка була продана в кількості 5 млн. копій - саме за такий наклад Євгенію Хавтан був перерахований гонорар в 260 рублів. Виступ колективу на "доля-панорамі-87" не був таким успішним, як роком раніше, тому що голосно заявила про себе "Бригада З", а зі Свердловська впокорювати Москву приїхав "Наутілус Помпіліус".

У 1988 році Жанна Агузарова знов пішла з групи, аби зайнятися сольною кар'єрою. "Браво" влаштувало прослухування нових вокалістів, в числі яких були і Роберт Ленц з Євгенієм Осиним. Останній приходив на кожну репетицію, благаючи узяти його ким завгодно, - хоч барабанщиком, хоч гітаристом. Врешті-решт, його наполегливість перемогла - в 1989 році він був узятий в групу як соліст. Разом з Осиним колектив записав декілька речей, які ніколи і ніде не були видані, проте, дві пісні - "Мені сумно і легко" і "Добрий вечір, Москва" - знайшли всесоюзну популярність. Роком пізніше в "Браво" замість Євгенія Осина, що пішов, співала Ірина Епіфанова. За іронією долі про її роботу в "Браво" також нагадують дві композиції - "Джамайка" і "Червоне світло". У тому ж 1990 року Євгеній Хавтан запросив в колектив Валерія Сюткина. Однією з головних умов його праці в гурті була зміна зачіски - Хавтан умовив Валерія постригти довге волосся. Одним з перших спільних творів стала пісня "Вася", яка дала старт черговому витку популярності "Браво", - це був другий ренесанс ансамблю, вважає його керівник. Перший концерт з фронтменом Сюткиним відбувся 25 серпня 1990 в місті Торби в складі: Е. Хавтан - гітара, В. Сюткин - вокал, І. Данілкин - ударні, С. Лапін - бас, А. Іванов - саксофон, С. Бушкевіч - труба.

Через рік вийшов альбом "Стиляги з Москви", і була записана пластинка "Московський біт". Ці два диски плюс видана пізніше "Дорога в хмари" стали альбомами, що найбільш продавався, в історії "Браво".

Період з 1991 по 1994 роки став найбільш насиченим в творчій біографії групи (більше 1000 концертів). Колектив дав колосальну кількість концертів, збираючи стадіони і об'їздивши всю країну вздовж і поперек. У 1992 році був виданий диск "Московський біт", а рік потому, провівши успішний тур, присвячений своєму 10-літтю, "Браво" записує "Дорогу в хмари". Першими в нашій країні музиканти включили в цей диск ремикс на заголовну пісню, який зробили спільно з Олексієм Соловьевим і групою "Ракета". Релізу альбому передував випуск синглу з "Дорогою в хмари" і ще декількома речами. До моменту виходу пластинки на GeneralRecords в 1994 році стало ясно, що Валерій Сюткин покидає команду ради сольної кар'єри, оскільки в "Браво" з'явилися творчі розбіжності з приводу того, що надалі буде група.

У тому ж 1994 року склад "Браво" поповнився пітерським басистом Дмитром Ашманом, що грав в командах "Добраніч" і "Ніколи не вір хіппі", повернулися Кузин і Степаненко. Зайняти вакантне місце вокаліста знов запросили Роберта Ленца ("Тиха година" і Message), і цього разу він відповів згодою. Проте ще деякий час "Браво" приховувало ім'я свого нового співця, проводячи репетиції в атмосфері секретності і паралельно записуючи альбом "На перехрестях весни", який вийшов в 1996 році. Релізу диска знов передувало видання синглу. Євгеній Хавтан відносить цю пластинку до найулюбленіших, оскільки в ній "дуже правильний настрій". Весной відбулася презентація диска і програми "На перехрестях весни" в ГЦКЗ "Росія" - це був перший виступ "Браво" з новим солістом на крупному майданчику. На останньому з трьох концертів, 24 травня, залицяльників групи чекав справжній сюрприз - в кінці програми на сцені несподівано з'явилася Жанна Агузарова (що виїхала за океан в 1990 році), що тільки що повернулася з Америки, і стигла "Кішки" і "Вірю я". Наступного року артисти записали "Хіти про кохання" - альбом, трохи нехарактерний для свого звичайного стилю. В кінці 1997 року відбулася презентація синглу "Серенада 2000", випущеного в оригінальному конверті у вигляді пронизаного гітарою серця. Саму "Серенаду" заспівали дуетом Роберт Ленц і лідер "Бахыт-компота" Вадим Степанцов. Взагалі ж пан Степанцов написав для "Браво" не один текст - практично в кожному альбомі колективу є композиції на його вірші.

"Хіти про кохання" в 1998 році випустила фірма Ехtraрhопе. Своє 15-ліття колектив вирішив відсвяткувати грандіозним гастрольним туром "Бравоманія" з трьома солістами - Робертом Ленцем, Жанною Агузарової і Валерієм Сюткиним. Проте після п'ятого концерту Жанна залишила колег і повернулася до Москви. Заплановані на осінь сольні концерти в ГЦКЗ "Росія", завершуючі "Бравоманію", не відбулися.

У 1999 році учасники групи займалися власними проектами. Олександр Степаненко записав два альбоми "Море". Павло Кузін зробив диск "Браво, Жанна" з ремиксами на кращі пісні у виконанні Жанни Агузарової, Євгеній Хавтан освоював комп'ютер і займався віртуальним проектом "Мікки Маус і стилети". Влітку музиканти зібралися разом, аби зайнятися підготовкою матеріалу для нового альбому. Перший сингл з нього - "XX вік" - вийшов 6 грудня на збірці "У-2" разом з молодими групами "Танці мінус", Найк Борзов, "Мультфільми".... !


Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Гурт «Браво»

Підготувала:

учениця 8-А класу

школи №288

Борисенко Анастасія