Похожие рефераты Скачать .docx  

Реферат: В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)

У чому унікальність

планети Земля?

Унікальність планети Земля полягає насамперед у тому, що вона придатна для життя, це єдиний осередок життя в межах Сонячної системи. Тільки на Землі розвинута плівка життя, оболонка живої речовини, яка впроваджується і проникає в інші оболонки — літосферу, атмосферу і гідросферу. Але чому життя з'явилося саме на Землі? Які її особливості, як планети сприяли цьому?

Почнемо зі сприятливої віддаленості від Сонця. Земля розташована в межах тієї зони, де немає нестачі або надмірного надлишку в надходженні зовнішньої енергії. Температурні умови зробили можливими появу і розвиток життя в тій формі, в якій воно існує на нашій планеті. З віддаленістю від Сонця пов'язана І закономірна зміна речовинного складу планет, які входять до „земної групи” (Земля, Меркурій, Венера і Марс, а також Місяць). Вони мають найбільшу щільність і якісно найрізноманітніший склад.

На Землі речовина існує в усіх трьох агрегатних станах. Для можливості появи життя (її біологічних форм) надзвичайно важливо Існування води в рідкому стані.

Атмосфери великих планет, що обертаються по зовнішніх орбітах,— Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна — складаються з газів, переважно з метану й аміаку. Але найзовнішня планета — загадковий Плутон — має розміри і масу, які говорять про значну щільність речовини.

Небайдужа І величінь маси земної кулі. Тільки при наявності достатньої маси могло статися виділення енергії при гравітаційному стисненні в тих кількостях, які активізували розподіл речовини і зробили можливою таку „ланцюгову реакцію”: плавлення речовини в надрах Землі, вулканічну діяльність, що сприяє викиду летючих компонентів назовні І формуванню газової оболонки земної кулі й гідросфери. Без розігрівання у внутрішніх частках Землі, без тектоніки І вулканізму не змогла б утворитися ландшафтна сфера -- те глибоке взаємопроникнення рідкої, твердої і газоподібної речовини у зовнішні частки земної кулі, де потім зародилося життя.

Не володій Земля достатньою масою» вона б являла собою гігантський інертний камінь, і тільки. Маса нашої планети достатня для того, щоб надійно «прикріпити» до неї, втримати тяжінням газову оболонку, що утворилася, - атмосферу киснева - азотного складу. Щоправда, легкі гази — водень і гелій — долають земне тяжіння і постійно випаровуються в космічний простір, але якраз цей процес зіграв певну роль в еволюції Землі. Повітря — необхідна умова існування життя. Повітряна оболонка втримує тепло, згладжує температурні контрасти між нічною і денною півкулями.

Цікаво, що надмірна маса може зіграти роль несприятливого чинника по відношенню до появи життя. Дійсно, якби наша Земля була сумірна за масою з Юпітером або Сатурном (тобто «важила» у 100 - 400 разів більше), то тим самим був би повністю виключений витік у простір атомів легких газів. У такому випадку на Землі досі існувала б дуже щільна первинна водневе -гелієва атмосфера з великою домішкою метану й аміаку. При такому газовому складі не могли б утворитися земні форми життя. Крім того, велика маса була 6 причиною більш сильного стиснення І такого розігріву, яке було б надмірним. Таким чином, можливість появи відомих біологічних форм життя обмежується масою планети і «знизу» і «зверху».

Нарешті, наша Земля володіє тим, чого практично позбавлені сусідні планети, — магнітним полем, що грає важливу роль як захисний екран. Згідно з дослідженнями, проведеними за допомогою автоматичних міжпланетних станцій, встановлено, що напруженість магнітного поля Марса в 500, а Венери — в 2000 раз слабкіше за земну. Недостатнє магнітне поле виявлено і на Меркурії.

Зараз питання про наявність інших планетних систем не підлягає сумніву. Більш того, вважають, що при наявності сприятливого збігу обставин життя на планеті не може не виникнути. У книзі І. З. Шкловського «Всесвіт, життя, розум» є розділ, який має заголовок: «Умови, необхідні для виникнення і розвитку життя на планетах». Там підкреслюється, що різні умови -положення планети в «зоні населеності», відповідна маса і в зв'язку з цим хімічний склад атмосфери — не є незалежними, можуть виконуватися одночасно. Якщо це так, то виникає ідея про закономірність -- при дотриманні певних умов — появи планет, що придатні до життя.

Чи позбавить все це Землю ореола унікальності? Ні, хоч би тому, Ідо життя на інших планетах повинне бути нескінченно різноманітним.

З чого складається Земля?

Близько 120 років тому австрійський геолог Едуард Зюсс висловив припущення, що наша планета за своєю будовою подібна цибулині. Вона складається з концентричних {що мають загальний центр) шарів, які ущільнюються по мірі наближення до центру.

Верхній з них — це земна кора. З нею людство досить непогано знайоме: адже це і є той зовнішній твердий шар планети, на якому люди живуть» звідки добувають корисні копалини.

Земна кора не всюди однакова. Найбільш Істотно відрізняються її континентальні дільниці від океанічних. Товщина кори під континентами в

середньому складає близько 35 - 40 км. Там, де на суші громадяться молоді високі гори, вона часто досягає 50 км і більше. Під Альпами кора ч. потовщується» до 70 км, а під Гімалаями — до 90 км. А ось під океанами кора «тонка» — в середньому 7 - 10 км, а подекуди (наприклад, в Тихому океані — у Гаванських островів або у острова Пасхи) — всього 5 км.

Континентальна й океанічна земна кора відрізняються не тільки за товщиною, але І за складом. Океанічну кору складають два шари — базальтовий І осадовий. Базальти — це темно - зелена, або навіть чорна силікатна порода, що містить кальцій, натрій, магній і залізо.

Звідки береться океанічна кора? Вона виділяється з верхнього шару мантії, що знаходиться усього в 5 - 50 км під дном океану. Саме там породи мантії розплавлюються І звідти по тріщинах поступають вгору, де, застигаючи, утворюють нижній — базальтовий — шар океанічної кори.

Інша справа — континентальна земна кора. Вона також складається з декількох шарів. Верхній шар складений пісковиками, глинами, вапняками. Головна її відмінність від океанічної кори — наявність наступного шару, утвореного гранітами І метаморфічними (зміненими під впливом високої температури і тиску) породами. Крім цього — основного — шару там присутні осадові породи (пісковики, глини, вапняки).

Базальти або породи, що їх нагадують, складають нижню частину континентальної кори. Вік у континентальної кори перевищує 3 млрд. років, у океанічної він складає не більше за 150 - 170 млн. років.

Під корою знаходиться так звана мантія Землі, що залягає на глибинах від 3О - 50 до 2900 км.

З чого ж складається мантія? Головним чином з перидотиту. Ця порода містить 80% олівіна І 20% піроксена. Це зеленуваті мінерали, силікати магнію і заліза.

Високі температури в мантії примушують розплавлятися глибинні породи, перетворюючи їх у магму, яка по тріщинах проривається вгору у вигляді лави. Тут вже з нею можуть ознайомитися геологи.

Мантія займає до 62% об'єму нашої планети. Останнім часом вчені почали поділяти її на верхню і нижню мантії. Перша з них залягає від нижньої кромки земної кори до глибини 1 тис. км.

Склад нижньої мантії залишається загадкою для вчених. Відомо, на кордоні з ядром щільність речовини мантії досягає 5,5 т/м3 .

На глибині 2900 км знаходиться зовнішній кордон земного ядра. Від нього углиб щільність середовища різко зростає — відразу на 80%.

Сейсмічні хвилі свідчать, що рідкою є лише зовнішня частина ядра. А його внутрішня область, мовби «жовток» планети» складається з залізонікелевого сплаву і поводиться вже як «твердь». Це зумовлене неймовірно високим тиском — адже на внутрішню частину ядра «давить» вага основної частини планети. Навіть на верхньому кордоні ядра теоретично розрахований тиск складає близько 1,3 млн. атмосфер, а в його центрі він досягає 3 млн. атмосфер. Температура тут — близько 10 000о С. Уявимо собі: кожний кубічний метр речовини земного ядра важить 12 - 13 т, так що один невеликий ящик, наповнений такою речовиною, зміг би відвезти хіба що потужний грузовик.

Поверхня ядра Землі має своєрідний рельєф. Кордон між ядром і нижньою мантією — не просто геометричне правильна сфера, а цілий шар. У одних місцях його товщина становить 150 км, а в Інших — цілих 350 км. У середньому ж «межа» між нижньою мантією і ядром сягає товщини 260 км. Вчені припускають, що саме в цій «межі» відбувається перемішування глибинних речовин, що мають різний хімічний склад, І цим пояснюється таке перетинання цього підземного «рельєфу».

Похожие рефераты:

Вплив живих організмів на географічну оболонку

Культурологія

Планета Венера

Прояв вулканізму в геологічному минулому

Фізика напівпровідників

Еволюція зірок

Основи безпеки життєдіяльності

Основи філософії

Походження Всесвіту

Атомне ядро

Озоновий шар

Анатомия человека

Охорона праці

Рифтові системи Землі

Цивільна оборона

Технологія варених ковбасних виробів на Сумському виробничому комбінаті міста Суми

Без наименования

Еколого-економічні інструменти природоохоронної діяльності на ВАТ "АЗОТ"